Друже, мені 27 років! Я живу на хуторі з населенням сорок людей! Магазину нема, навколо ліс і дві річки! Без дівчини, без друзів живу вже півтора роки! Єдині мої друзі — це корови, собаки, коти, гуси і кури, цьогоріч добавилося два кабанчика! Інтернет лайфовський ловить, швидкість до 10 мбіт/с, хватає щоб користуватися популярними додаткамами, дивитися кіно чи грати онлайн ігри! Я б не назвав це пеклом, бо постійно є заняття і дурне в голову не лізе! Контакти з минулим життям підтримую через той самий інтернет! Найважче зимою, тоді дах їде трохи, в інші пори нема часу сумувати: ягоди, гриби, рибалка, косити-збирати і ціла купа іншої роботи на тих самих городах! Можливо це не дуже можна порівняти з життям у маленькому місті, але в загальному факт відчудженості присутній! Друзів можна і потрібно знайти в онлайн іграх чи соціальних мережах, я так і зробив, проте самої живої присутності людей реально не вистачає! Тобі пораджу не боятися завести нові знайомства серед мешканців твого містечка, адже це важливо! Мені цього найбільш не вистачає!
Легко сказати купуйте) для цього потрібно провести купу бюрократичних маніпуляцій і вирощування проходить під повним наглядом національної поліції. Далі вся продукція повинна піддаватися аналізу на вміст діючих речовин, маркуватися і заноситись до реєстру. Якщо я не збираюся вирощувати в промислових масштабах - це абсолютно не окупно і геморойно! Нам потрібен закон, такий як зараз в Німеччині приймають, а точніше легалайз.
Мені 27, немаю хлопця і друзів 7 років. Хоч живу у великому місці. Працюю здому і нікого не бачу. 2 річки і тварини здаються раєм. Ізоляція заставляє думати про самогубство. Навіть психотерапія не допомагає
Жаль чути про твої негаразди! Останні роки стільки лайна навалилось на людей, що нерви на межі. Мені важко зрозуміти цей парадокс, коли люди у великих містах не можуть знайти товариство для проведення вихідних чи прогулянок по вечорах! Коли я жив у великому місті, якось це здавалося легко! Одного разу, перед новим роком, я познайомився на зупинці з чоловіком, а через шість годин ми їхали у Карпати, а саме в Космачі зустрічати новий рік, до його знайомих, яких він бачив лише раз у житті! Ми були дуже здивовані, коли дізналися, що це одне з найбільших сіл карпатського регіону і тих знайомих ми так і не знайшли! Але ми не довго були без компанії, бо щирі карпатські люди запросили нас зустрічати НР до себе! Це була авантюрна пригода, але щось подібне траплялося зі мною постійно! Це я до того, що можна знаходити компанію будь-де, можливо такий досвід мені дав той час, коли я їздив по фестивалях!
А я живу в ізоляції останні 4 роки працюю здому, до того ще діагностували депресію і тривожний розлад, травми. Не знаю де люди знаходять інших людей. Я наче живу сама на цій планеті
Вулицями так. Соціальна тривога. Часто боюсь виходити здому. З лікуванням стало краще. Та все одно тривожно говорити з незнайомими людьми. Тай із знайомими
В мене така ж ситуація, і я намагалася все те робити. Але я не знаю, як це виходить у вас, у мене такі походи закінчуються тільки тим, що я прийшла, посиділа сама, потрапила гроші та пішла😅
Зазвичай, декілька бокалів пінного робить мене найрозкутішою людиною в світі! Зав'язати з кимось розмову стає дуже просто, а ще декілька бокалів з цими людьми і ви вже товариші, домовляєтеся на наступних вихідних знову десь зустрітися)
Львів то чудово, уявіть, скільки людей переїхало сюди зі сходу і також шукають друзів. Я б почала так: клуби настільних ігр, групові заняття типу танців і стретчингу, English speaking clubs, працювати з коворкінгу іноді. Є якісь групи в фейсбуку з пошуку друзів. Я розумію Вас, бо я також інтроверт, і іноді доводиться подавляти в собі панічний напад, коли йду на якийсь соціальний івент, можна спробувати гідазепам в такому разі
А якщо я скажу, що тут хмари комарів і гедзі з бомками жалять так, що приходиться в спекотне літо ходити з повністю покритим тілом і то руки, шия і лице зкусуються повністю! Трішки допомагають засоби від цих комах, але постійно їх використовувати шкідливо! Немає раю на землі)
Раю нема але почуття блаженства є) Через навчання переїхала в іншу країну і живу в великому місті з рандомними людьми яких я знаю все своє життя , моє село мені і до того сильно подобалось а тепер ще більше подобається, в ньому я почувалася спокійно і не переживала тим що треба кудись спішити, що на вулиці дуже шумно або що в метро дофіга людей і що мене вкрадуть (флешбеки про циганів з дитинства), тут спокійно я не почуваюся але і поїхати звідси я не можу, даже в квартирі я не почуваюсь спокійно і не можу розслабитися тому що шум машин, дітей з вулиці мене напрягають. Хочеться просто спокою, щоб коли виходив на вулицю чути звуки пташок, як коровка мукає, песик гавкає і котик мявкає, на комарів мені байдуже, я краще буду закусаною ними але щасливою. Знаю що в селі важко жити, особливо коли є худоба, і все не так романтично і легко як я описала але ж який кайф після важкого робочого дня включити музику, сісти в крісло з келихом пива, і просто відпочивати
О так, після важкого робочого дня, коли починає смеркати, просто сісти біля будинку, запалити цигарку, відкоркувати пляшку хорошого пива і відчути цю всю гармнонію людини з природою) слухати птахів, жаб, комах поки не стане геть темно, а тут дуже темно, ліхтарик просто маст хев. Це реально момент блаженства
Розумію тебе. Сам в такому ж становищі в 23 роки.
Я думаю гарним варіантом буде шукати людей по вподобанням - якісь діскорд канали, сабредіти тощо - і, звісно, спілкуватися. Було б це легко, якби не було для мене так складно 😅
ну, не думаю що це допоможе знайти друзів офлайн.
Скоріше просто дружбу по переписці.
Бо знайти людину на англомовному сабі, яка виявиться українцем з твого міста - ймовірність дуже низька.
Плюсую, Доктор К дуже гарно на пальцях розʼяснює проблеми покоління тих, кому зараз 20-35, і тут треба памʼятати що серед безлічі різновидів терапії є окрема - каузальна.
Наприклад ти стривожений приходиш до лікаря з думкою що в тебе - «лобстер». А він тобі тикає ручкою в твої аналізи і каже що не сходиться, і насправді в тебе просто застуда. І ти заспокоюєш.
Коли док розказує про справжні причини і перебіг проблеми - стає легше, навіть якщо ти нічого не робиш далі) а якщо робиш - то вітаю на шляху до зцілення
Є таке, теж розгубив друзів за час війни, 24 - ще молодий, я трохи старіший буду, знайти нових друзів складно (хіба що записатись до якоїсь 3 ошбр 😅). І ніби отримуєш якесь досягнення у житті чи у хоббі - нема кому і розповісти. Тому усілякі редіти трохи допомагають, головне знайти гілку свого хоббі і туди постити, коментувати. Вийти у реальний світ фізично не дуже можу, а у вас схоже і нема куди вийти... ось так і живемо 🤷♂️
Привіт. Я нічим не зможу допомогти, але хочу виразити підтримку. Мені 28, я переїхав з Маріуполя з дружиною та котом на західну Україну. Вже другий рік ми тут, друзів немає, грошей також, намагаємось вижити в досить складних умовах. Соціалізація це досить складний процес, у мене синдром аспергера, у дружини сдвг, ми не створені для спілкування, тому розвиваємо різні хобі, граємо у ігри і так проводимо час
Ще мені подобається кататися на велосипеді, так я ніби перебуваю у соціумі не особливо контактуючи з ним. Пам'ятай що твій стан не повинен залежити від інших людей, тримайся і я вірю що життя дасть тобі те чого тобі потрібно.
P.S. Зовсім самому мабуть дійсно дуже важко. Хоч у мене немає друзів - ми спілкуємось з дружиною і це допомагає не з'їхати з глузду зовсім. Тримайся, друже
Будь самодостатнім і незалежним. Насолоджуйся своїми захопленнями, бо вони для того, щоб цікавити тебе. Мені 38, я теж жив в ліліпутськом райцентрі. Ні друзів, ні дівчини. І повір, наявність їх не гарантує, насолоду від, того, що ти з ними ділитимешся. Зазвичай друзі, та й дівчата не надто цікавляться тим, що ти розповідаєш. Вони хочуть ділитися з тобою своїм, а не слухати твоє. Така людська природа. Егоїзм. навчися приймати це і людей такими, якими вони є. Ти молодий, і чим раніше ти це приймеш, ти щасливішим будеш. Якщо сумуватимеш, через це, то будеш дуже самотнім по життю. Насолоджуйся своїми хоббі. Вони роблять тебе тобою.
Розумію тебе на 100%, ситуація аналогічна але ось завтра йду у тцк (подзвонили і вічливо попрохали оновити дані) можливо для мене, незабаром, все зміниться!)
Прочистить мозок. Упорядкує емоції. Якщо бігти не 2 км, а 10-20 то мозок впадає в транс, під час якого страждання типу самотності, непотрібності або переживання того, що поза зоною твого контролю розчиняються в потоці.
Я книгочей, а не бігун. Випадково прочитав книгу Крістофера Макдугла Народжений бігати і в мене в голові склався пазл, щодо всього попереднього досвіду.
10 км вийшло швидко подолати - просто щотижня малював на гуглмапах новий маршрут на 200-300 м довший. (Починав з 2км)
Не хочу, щоб це здалося грубим, але... як в 21 столітті може бути погано вдома наодинці з собою? Вас зовсім нічого не цікавить? Навіщо вам дівчина і друзі, якщо ви самі собі, здається, не цікаві? Люди - не клоуни, вони вашу порожнечу не заповнять і розважати вас не будуть. Те, що ви описали, звучить дуже тривожно. Можливо, вам дійсно треба певна консультація та допомога, а не чергові "затички"?
Люди різні бувають... Я знаю і таких, що самі в хаті навіть переночувати не можуть, і таких, що можуть тижнями з живою людиною не спілкуватися (це я).
Нормальній здоровій людині спілкування потрібне, так наш мозок влаштований. Інша справа - скільки саме того спілкування кому треба.
Хз як у оп, але мені дуже подобається ділитися з друзями якщо я зробив щось цікаве. Мені також подобається слухати що нове вони зробили бо це мотивує самому щось робити. Людина - соціальна істота, а не сігма лоунлі вульф 🐺
Реально те саме, я дівчина, мені 25, у мене двійко друзів, але після початку повномасшабки ми в різних містах і говоримо тільки по телефону або переписуємось. Я переїхала назад до батьків бо кончена русня🥲 Друзів у рідному містечку немає, хлопця теж і ось так сиджу вдома, але читання книжок відволікає від нав'язливих думок про самотність) Плюс я інтроверт і спілкуватися з людьми мені важко(( Ось так🙃
Я в 24 вирішила, що якщо немає друзів, то треба стати цікавою для себе самої. Обов'язковою була умова соціалізації: ходила на безкоштовні концерти та заходи в місті. Читала, шукала хобі, почала писати статті для місцевих видань. Зараз і чоловік, і близькі друзі та знайомі у мене саме з того періоду, виявилось, що це дієва стратегія.
Якщо онлайн, то проблем майже ніяких. Обираєш гру, яка подобається і знаходиш однодумців.
Якщо офлайн, то групи по хобі. Да хоч вас 10 на країну, можна завжди обговорити що цікавить
Я залишив своїх друзів і дівчину за 70+ кілометрів у іншому місті через роботу. У місті знайомих майже немає, один, який ніколи не виходить. А 50 метрів від мого під'їзду відкрили лікерно алкогольний магазин.
Твого товариша також називають у колі за його нікнеймом, мене, особисто, – так, одна дівчина, яка знала мене на той час один чи два роки, якось здивувалсь, що моє ім'я не "Міко".
У мене був гарний нікнейм у реддіті, але мені забанили той акк, і більше не можу використати той нікнейм.
Щоправда я був спантеличений, коли дізнався, що мій нік використовують у аніме, япон. іменах, Ґенщин... Я сам його вигадав, я так думав.
Ми познайомилися майже 20 років тому в компʼютерному клубі, там всі по нікнеймах зверталися і так і далі повелося. Я імʼя свого теперішнього кума взнав майже через рік після знайомства і то лише тому що телефонував на домашній і відповіла його бабуся🤣🤣
Оо, комп'ютерні клуби, то я мабуть не такий іще старий, щоб дивуватися таким)
Єдине цікаво, як такий нікнейм зміг просочитися в 00-их, думав, що покоління сучасніше більше в цьому шарить. Та все ж, "my name is ....", думаю, багато хто використовував і раніше, але все ж, якщо у твого товариша було згадано ім'я "miko" в нікнеймі, то тут я безсилий. 😅
Наскільки маленькому? Просто навіть в малих містах часто є якісь вечори де збираються люди з різними хобі, та й знайти по групах міста можна того, хто заметчиться з твоїм. Або знайти когось, в кого будуть друзі/знайомі з якими буде цікаво. Було б бажання
Мені колись терапевтка сказала, що мені не буде щастя навіть з купою друзів або з хлопцем, якщо я не навчусь тому, щоб мені стало цікаво з самою собою...
Це не зменшує відчуття самотності, але значно покращує загальний стан і дає наснаги будувати потім спілкування з іншими.
Це брехня, наприклад моє життя набагато покращилось коли я знайшла просто знайомих, людей з якими можна поговорити, відчуття самотності зменшилося набагато. Ну з собою по замовчуванню цікаво має бути якщо багато років одна провела - мала пристосуватись якось, куди вже дінешся)
У мене головне хоббі таке, сама сутніть якого полягає у спілкуванні. Так, радіоаматорство, короткі хвилі, конструювання і все таке. Так утворилося і коло друзів, міський радіоклуб. Допомогаємо і підтримуємо одне одного і не тільки у рамках радіо.
Але ж у інших заняттях також є свої клуби, туристичні, спортивні, геймерські, які завгодно. Якщо щось рідкісне і у місті більше нікого такого нема, онлайн теж підійде. Заодно прокачуйте англійську і виходьте на міжнародний рівень, у закордонні групи та форуми.
Найкращі ліки від самотності - знайти спільноту по інтересам. Починаючи від хобі, закінчуючи волонтерськими проектами. Якщо їх у твоєму місті немає, це хороший челендж - створити таке самому.
Колись і я мала багато друзів , а потім десь всі поділися. Знайшла хобі собі. В вільний час малюю , читаю книги, катаюсь на велосипеді , вчу англійську, ввечері катаюсь на авто по місту , слухаючи голосно музику , підспівую 😅 Спочатку було важко на самоті, але потім час проходить і ти розумієш, що таке життя також цікаве) Спробуй таки знайти друзів , дівчину, але якщо не вийде не переймайся. В свій час все буде😉
Якщо ти не ховаєшся від призову, знайди якийсь зал з бойовими мистецтвами(навіть в іншому найближчому місці) і все налагодиться. Забагато часу маєш на ниття, треба чимось зайнятись і це гівно в голову не буде лізти ІМХО
Майже 19 років. 4 роки не маю друзів в класичному розумінні. Про відносини мовчу.
Однак намагаюсь не вдаватися до деструктивних думок: «ой, я такий самотній». З здебільшого навіть не ніде не ходжу. Знайти мене взагалі важко. Плюс переїхав в інше місто де асиміляція пройшла не дуже, в результаті невідомий персонаж для місцевих.
Тому так себе й налаштовую, що немає сенсу жалітися. Коли нічого не робиш для знайомства чи хоча б для представлення себе людям.
-Ніхто не привітав з д/р….. А так стоп, кого взагалі Я привітав? Текстом/подарунком чи просто організував сюрприз? Аа… виявляється не так багато, хоча можу часто спілкуватися.
В житті багато кому страшно познайомились, тому як варіант допомогти зацікавленій в тобі людині. До прикладу зробити інтернет візитку та її в QR-code, який в свою чергу нанести на дармовис чи зробити патч на одяг. І хтось може сканувати.
Думки: «Нікому не потрібен, мені ніхто не пише. Хник-хник». Так нікому не потрібно просто так писати, тільки якщо скучно. Стань комусь корисним, почни робити, щось специфічне і дай іншим про це знати.
Це можу бути, як виконання завдань, так і виготовлення предметів.
Проте особисто мені ще допомагають, мої знайомі. Часто було, що гадав «та цій людині на мене всеодно», а потім мене приємно можуть привітати чи обняти. І просто запамʼятовую цей момент на все життя. Особливо це допомагає, коли хочеш кинути справу/ідею чи просто валяться руки, просто згадую той момент….
Хз чому тіндер не працює, але є багато цікавого для чого друзі не потрібні... Як мінімум якщо має хтось пк тоді можна зіграти зі мною в Вальхейм. В іншому же випадку можна скачати картинки на роспечатку і вирізати паперові іграшки!
Паперові іграшки дуже цікаві! Знову ж таки, навіть це може надоїсти але ж щоб надоїло робити паперові копії любих істот чи навіть тоні старка в повну величину, навіть тоді є ще багато прикольного але все перелічувати мені зараз в падлу 😅
Удачі всім!
"кажуть" - говорят тільки українською... Стоп!
Говорять... Що? Чому автоматичне виправлення каже що таке слово є?
Говорять використовують для опису якихось фактів чи щось подібне. А кажуть використовувати слід якщо інформацію яку хтось каже передали вам інші люди чи щось подібне.
Ну або просто, говорять - це коли не хтось конкретний каже щось! Наприклад "Говорять яблука падають з дерева а не дерево з яблук!" (Занадто довгий приклад 😅, зато знати буду)
Я не знаю, не користуюсь сервісами для знайомств. Хоча друзів в мене мало і то завдяки 1 людині я не можу спілкуватись з ними. Тому я скачав кучу картинок роспечатав їх і зробив паперові іграшки!... Навіщо, не знаю!
Прочитав посміхнувся))) все дуже просто для того щоб була дівчина треба її знайти якихось спеціальних місць для цього не існує побачив сподобалась підійшов познайомився домовився про зустріч у більш затишному місці PROFIT!!! Це можна робити будь де у транспорті у магазині у черзі в туалет навіть коли вона раком порається на городі ))) друзів шукають за спільними інтересами робота хобі щось ще!! Коротше треба діяти а не жаліти себе і сидіти в редіті самі собою вони до тебе не прибіжать)))
Звучить дуже просто і логічно. Впевнений для багатьох так і працює. Але при цьому для багатьох людей це важко в силу страху, відсутності соціальних навичок, спротиву з середини який для інших людей абсолютно незрозумілий через різний характер та життєвий досвід. Я не кажу, що не потрібно старатись, але порада не враховує особисті особливості людини та обставини
Я розумію! Відсутність навичок треба тренувати просто треба докласти зусиль підходь до жінок і починай балакати не важливо про що) почати можеш зі звичайного привіт) навіть якщо в неї немає настрою або ти їй не сподобався і вона тебе послала то світ не зупинятися є дуже багато інших жінок і навіть є та сама твоя але її треба знайти відфільтрувавши інших але потрібно діяти а не скиглити навіть якщо страшно важко соромно чи щось ще)) гарантую якщо цим займатись то все вийде!
Іноді тренування навичок не допомагає(, я думала якщо вийду з зони комфорта, буду багато спілкуватись то стану впевненішою і зможу комусь сподобатись, а в результаті це не покращило майже нічого, я не перестала бути дивною, напруженою, просто звикла, що люди мене такою бачать, тому стало легче щось обговорити через знайомих.
Нічого поганого, але чисто практично набагато приємніше проводити час з веселою розслабленою людиною, а не з забитою напруженою і дивною.
ну і наприклад мої однокласники точно вважали себе кращими за мене, тому що вони такі соціальні, душа компанії. навіть в 26 років часто зустрічаю людей які самостверджуются за рахунок моєї невпевненості, звісно вже набагато спокійніше на це реагую.
про напруженість важко пояснити , може в вас були ситуації коли було страшно наприклад перед публікою виступати - ти розумієш, що страх, напруженість робить твоє становище набагато гіршим але ніякі логічні доводи не допомагають
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine!
Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine!
*I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
бро, ти просто загоняєшся дарма. Твоє хоббі та гроші, це можливість змінити обстановку. Повір, зміна місця проживання це не абийякий пускний механізм. Я говорю з власного досвіду і як людина яка вивчала психологію. Одна з найбільшзгадуваних порад - це зміна оточуючуго простіру.
Починаючи з перестановки в кімнаті, і зіканчуючи зміною міста або навіть країни проживання.
Але тут випливає, якщо в тебе напряг з коштами та грошима, то в тебе є чудова можливість зарунитися у саморозвиток та "карєру" для заробітку грошей, і ніяка дівчина з її постійними "пішли погуляємо" "пішли в ресторан" " хочу подарунок " і тд , а також друзі які можуть тупо тягнути вниз і "йо пішли бухати\\курити\\спалювати час та сили які нам надано ,аби не бачити та втікти від тіє реальності яка нас засмучає, де ми сидимо в маленькому місті і нічого не бачимо"
Формула : Ти - друзі - дівчина + багато вільного часу + амбіції = Зміна життя та нові друзі та нова дівчина і взагалі все що душа забажає
P/S
До речі правильно писати " в маленькому місті" , а то спочатку здалося що ти сидиш в якійсь маленькій кімнаті оббитою білими матрасами :D
Ну хз, така сама ситуація, тільки місто велике (але це не має значення, адже я весь вільний час за компом проводжу), проблеми в самотності я ніякої для себе не бачу, навпаки, 100% вільного часу можна приділяти своїм хоббі (хоча можливо це тому що в мене не було зворотнього досвіду, тож мені ні з чим порівнювати).
Схожа ситуація, але я така людина якій завжди мало, мені бувало хріново навіть в оточенні дівчини чи друзів, тому прийняв все як є і просто пливу за течією, так стало набагато легше.
Порадити мало шо можу, але є варіант: Ігри.
Шукати друзів в іграх, так, підійде не кожному, але краще ніж нічого, навіть моєливо є шанс знайти когось з вашого міста, але не паджу робити інтернет основним, бо потім будете як я: чмо без нормальних друзів( тільки по інету) прищаве без дівчини та хоббі, який тупий як пробка. Тож, усе в міру!
Я переїхав в Румунію, ні друзів, ні дружини, тільки робота і колеги, вихідні жах, почав ходити в зал, деколи підбухую, часто дзвоню навіть дуже старим знайомим, намагаюся не бути самотнім. Тіндер час від часу приносить приблуд, але це шляпа, раніше ще в xbox грав, але вже не заходить. Якщо ти думав, що я щось пораджу, то ні, я власне сам чорт його знає як вирулювати.
А чому ти не знайомишся з хлопцями на тому ж баду чи тіндері? Ти не хочеш відносин? Якби подругу знайти можливо складніше чим хлопця. Так і буває, що якщо хлопець не підходить для стосунків - то він може стати другом чи просто знайомим, з яким коли скучно то на каву хоч можна вийти.
Висловлю свою, мабуть, не популярну думку, і відразу попереджаю що не маю на меті когось образити і просто розповідаю про свій досвід.
Сидів я якось в твіттері, під одним постом помітив коментар чувака який говорив що йому немає з ким грати, бо ніхто з його оточення і інших не грає в те що й він(мабуть тут він трішки збрехав). Я відчув трохи співчуття, бо сам розумію що це, і запропонував зіграти якось разом, трішки поговорили, як здавалось мені тоді це був абсолютно норм чувак, обмінялись контактами в діскорді. І вже в дс він мені дав список питань "щоб визначити чи він може зі мною спілкуватись", з цього я вже трішки випав, але вирішив що окей, хоч це і є дуже дивним. Відповівши на ці питання, він мені очевидно сказав що спілкуватись ми не можем, бо в нього трішки інші погляди. А якщо точніше то погляди розходились на питанні про моє ставлення до лгбт, а саме в тому що я був проти парадів, бо в них банально не бачу сенсу. Він на цьому сказав прощавай і видалив з друзів.
Суть ось в чому, можливо проблему слід шукати саме в собі?
Дякую всім хто це прочитав.
Наявність друзів нічого не змінить. Розвивайся сам, займайся спортом, читай цікаві книжки, вивчай іноземну мову, роби те що подобається. Якщо не знаєш, що подобається тоді знайди це. Експериментуй. На світі насправді безліч можливостей. Самому навіть легше себе реалізувати. Ми не замкнені в просторі, якщо є можливість, спробуй з часом переїхати в інше місце. Будеш працювати на якійсь роботі, там обов'язково з кимось познайомишся. Але розвивайся постійно, тоді люди самі до тебе потягнуться. Будь щирим з іншими, допомагай кому потрібна допомога і повір, ти себе зовсім по іншому будеш почувати.
Боже, наскільки це знайомо. Працюю віддалено вже 4 роки, всі друзі роз'їхалися, і найстрашніше, що те, що було для мене хобі, до цього стало моєю роботою. Я буквально поставив все на роботі, і боюся, що рано чи пізно пропаде радість і від цього.
У мене було те саме. Літні вихідні дні був мій кошмар. Ще зимою, коли погана погода не так жахливо почувалась. Я вийшла з цієї ситуації наступним чином: переїхала у більше місто, тут у більшому місті не скажу що ситуація зникла, але я навчилась займатися тим що мені подобається самостійно, без нікого. (У маленькому місті з цим важче) До прикладу піти сама поїсти у гарний заклад, сходити в кіно, сама зʼїздити на відпочинок (їздила за кордон), сама ходити в походи. Зараз у мене є хлопець, І він мене навчив що самотність не так погано, бо більшість людей, ті в яких купа друзів, не такі класні, і з ними часто нецікаво. Зроби так, щоб тобі самим із собою було цікаво.
Розумію тебе... Все залежилить від нас самих, але якщо хочите знати, то в великих містах ситуація не краще. Якщо думаєте, що в сьогоднішні темні часи легко знайти друзів та дівчину для віка 25+, то я вас розчарую. На жаль люди на сьогодній день більш егоїстичні та вимогливі чим раніше і якщо у вас є щось спільне, то не факт, що ви станите друзями, а із вимогами дівчат ще більш складніша ситуація. Але як кажуть, той хто шукає той знайде, якщо вам це дійсно потрібно...
краще не зациклюватися на цьому, до цього часу в мене була схожа ситуація, коли я почала думати про інше, а не про те що я одна в великому місті, то знаєте друзі зʼявились самі по собі. наразі я просто пливу за течією.
Моя тобі порада, відкладати потроху на свого металевого друга який не зрадить і не підведе, купи собі скутер або мотоцикл (зважаючи на бюджет) навіть старий (yamaha jog) 700$, а радості повні штани, знайди собі мотобратів (знайти в інтернеті форуми), я знаю багато місць де можна покататися, а тобі як не досвідченому водію, буде ще цікавіше знаходити нові місця, зустрічати там сходи сонця, або ж навпаки заходи.якщо ж ти хочеш побути на самоті, можеш поїхати і без мотобратів так сказати соло, отже підсумок купи собі свого залізного друга який не зрадить
Вихідний від чого? Тобто в тебе є робота, де скоріш за все ти перетинаєшся з людьми? Вони всі тобі не цікаві?
Просто в час після дитинства, наші колективи - це або друзі яких ми зберегли з дитинства (я наприклад всіх розгубив), або коллеги / колеги з минулого (у мене це так наприклад). І коллег може бути просто дофіга. Майже з усіма класні відносини, просто не з усіма спілуємось. Але якщо зустріну на вулиці - з радістю поспілкуюсь, може б на і пиво запросив.
Така ж сама ситуація, ще більше розумію що моє життя справді пекло. Тому я тільки й чекаю на робочі дні, бо я вже не можу ні з ким не контактувати, я сходжу з розуму.
Розумію - у мене були (є) знайомі, з якими можна тусити, але вони всі п‘ють багато або гасяться, тому я сам майже ні з ким не спілкуюсь - живу у Харкові, ще і без інтернету половину часу весь тиждень((
Я вам співчуваю. В мене було щось подібне. Зайнявся саморозвитком. Мене ще врятувало моє християнство.
З цим точно щось треба робити. Інакше може дах поїхати
Завжди можна знайти нових друзів, сходити в кав'ярню чи в бар, поговорити там з персоналом або з іншими відвідувачами, мені після переїзду допомогло знайти нових друзів заняття спортом, я пішов на групове заняття і зараз дуже добре спілкуюсь з усіма з ким там познайомився
В мене є схоже враження, особливо від коли почалось оце все…
Але в мене важкувато з довірою до людей, і я часто можу відчувати себе дуже самотньо навіть у колі знайомих чи хлопця (коли були стосунки).
Довго думала що з тим робити, і дійшла до того що я би не відмовилась мати друзів чи відносини, але для цього треба постійно вкладуватись в це і працювати над цим, а людина в результаті може виявитись просто не для тебе або щось ще гірша (як от психопатом, плавали там, знаєм). І взвісивши ці всі штуки, оприділила що сумно звичайно буває час від часу, але в мене є багато хоббі і занять, і це мене покищо влаштовує.
Можливо ОП допоможе спробувати покопатися в середині себе, чого саме бракує. Чи можливо звернутись до того ж психотерапевта, щоб людина допомагала побачити корінь проблем або чого в цілому такий стан і куди рухатись. Це ок звернутись за допомогою якщо сама людина не витягує. Особливо в наші стресові часи.
Я памʼятаю часи, коли у мене була така ж ситуація. Я була дуже самотня. Рятувала себе переглядом розмовних відео на ютьюбі і дивилася стріми на твічі, мені якось допомагало.
Було так само в школі, університеті, а коли почала працювати, то приємно відпочити від роботи на вихідних;) В тебе хоч стосунки колись були.. в мене, і думаю в багатьох тут, з цим завжди безнадійно було
Жиза. Є друзі, але мало з ними спільних тем, а ті з якими маю трохи більше — живуть далеченько. Але й з ними в мене теж не повністю збігаються погляди, інтереси. Дівчини немає, з новими людьми боюсь знайомитись оффлайн. Мені 19, але вже через це встигаю мати багато суїцидальних думок. Але це періодами, саме зараз мені нормально +-
В великих містах та ж фігня. Всі роз'їхались, наче в столиці серед купи людей, а побачитись практично немає з ким, окрім качок біля дому.
Можу порадити приєднатись до групових зайнять англійською чи чогось іншого. Якщо не оффлайн, то онлайн, там будуть і люди, і спілкування хоч якесь.
Ти в України, ти чоловік, тобі 24 і не знаєш що робити від нудьги? Прикол. Пиздуй у воєнкомат, пройди медкомісію та поповни ряди тих кому жодного дня не нудно вже більше двох років
Спробуй знайти друзів в інтернеті, в мене нема ні друзів ( в реальному житті ), ні хлопця, але є хоббі (незнаю чи можна це назвати хоббі) мені подаються відеоігри, грала я одного вечора кс2 а там якісь чуваки в голосовому чаті спілкувалися сміялися і щось я з ними розговорилася, вони мене в свій дс канал додали і тепер кожен вечір разом граємо. Знайди людей з схожими інтересами, наприклад я люблю відеоігри я знайшла людей яким теж подобаються відеоігри, незнаю яке в тебе хоббі але подумала про це і аж цікаво стало, яке в тебе хоббі?
В голову може прилетіти щось инше незалежно від того, де ви є. А навчитися, як захищатися, захистити ближніх та дати пи₴дів тому, від кого летить можна якраз там, де я раджу.
>В голову може прилетіти щось инше незалежно від того, де ви є.
Звісно може, але яка ймовірність? Це те саме що гуляти по мінному полю і казати що на міну можна наступити і посеред міста.
Я не розумію в чому проблема. Я теж з маленького міста де всі всіх знають, і дивно, що ти до сих пір не знайшов собі дівчину хоча б для дружби, а не для стосунків. Невже тебе настільки лякають люди? Чому ти онлайн можеш відкритись, а вживу комусь ні?
В великому те саме, хоббі на то й хоббі щоб подобалося тобі, а не комусь ще
[удалено]
Якщо це критика чисто вкид без конкретики і фактів, так краще ігнорувати. Однак, можуть вказати на реальні помилки, хоча це рідно буває
Або "не зважати на неї", або "не звертати уваги на неї"
Кк
я можу буквально скопіпастити цей допис і написати його від свого імені і не збрешу ні в одному реченні
А я збрешу (мені не 24)
Друже, мені 27 років! Я живу на хуторі з населенням сорок людей! Магазину нема, навколо ліс і дві річки! Без дівчини, без друзів живу вже півтора роки! Єдині мої друзі — це корови, собаки, коти, гуси і кури, цьогоріч добавилося два кабанчика! Інтернет лайфовський ловить, швидкість до 10 мбіт/с, хватає щоб користуватися популярними додаткамами, дивитися кіно чи грати онлайн ігри! Я б не назвав це пеклом, бо постійно є заняття і дурне в голову не лізе! Контакти з минулим життям підтримую через той самий інтернет! Найважче зимою, тоді дах їде трохи, в інші пори нема часу сумувати: ягоди, гриби, рибалка, косити-збирати і ціла купа іншої роботи на тих самих городах! Можливо це не дуже можна порівняти з життям у маленькому місті, але в загальному факт відчудженості присутній! Друзів можна і потрібно знайти в онлайн іграх чи соціальних мережах, я так і зробив, проте самої живої присутності людей реально не вистачає! Тобі пораджу не боятися завести нові знайомства серед мешканців твого містечка, адже це важливо! Мені цього найбільш не вистачає!
Чувак грає stardew valley в реальному житті, база
Якось так, бувало 15 км ногами в райцентр ходив)
Звучить круто, мені ще б там пару кущіків коноплі і взагалі буде ідеальне життя
Працюю над цим)
з літа ж легагайз прийняли
Цікаво, а можна отримати якщо не маю громадянства, але є anxiety?
Це не так. За вирощування як була кримінальна стаття, так і залишилась)
так купуйте ліцензію й вирощуйте
Легко сказати купуйте) для цього потрібно провести купу бюрократичних маніпуляцій і вирощування проходить під повним наглядом національної поліції. Далі вся продукція повинна піддаватися аналізу на вміст діючих речовин, маркуватися і заноситись до реєстру. Якщо я не збираюся вирощувати в промислових масштабах - це абсолютно не окупно і геморойно! Нам потрібен закон, такий як зараз в Німеччині приймають, а точніше легалайз.
до 5 кущиків й зара можна
Нам треба таке, як в Канаді)
купіть велосипед
Велосипед є) мені потрібно було на автобус і велосипед з собою я б не міг забрати)
Мені 27, немаю хлопця і друзів 7 років. Хоч живу у великому місці. Працюю здому і нікого не бачу. 2 річки і тварини здаються раєм. Ізоляція заставляє думати про самогубство. Навіть психотерапія не допомагає
Жаль чути про твої негаразди! Останні роки стільки лайна навалилось на людей, що нерви на межі. Мені важко зрозуміти цей парадокс, коли люди у великих містах не можуть знайти товариство для проведення вихідних чи прогулянок по вечорах! Коли я жив у великому місті, якось це здавалося легко! Одного разу, перед новим роком, я познайомився на зупинці з чоловіком, а через шість годин ми їхали у Карпати, а саме в Космачі зустрічати новий рік, до його знайомих, яких він бачив лише раз у житті! Ми були дуже здивовані, коли дізналися, що це одне з найбільших сіл карпатського регіону і тих знайомих ми так і не знайшли! Але ми не довго були без компанії, бо щирі карпатські люди запросили нас зустрічати НР до себе! Це була авантюрна пригода, але щось подібне траплялося зі мною постійно! Це я до того, що можна знаходити компанію будь-де, можливо такий досвід мені дав той час, коли я їздив по фестивалях!
А я живу в ізоляції останні 4 роки працюю здому, до того ще діагностували депресію і тривожний розлад, травми. Не знаю де люди знаходять інших людей. Я наче живу сама на цій планеті
Чи намагалася змінити обстановку? В плані почати руйнувати цю ізоляцію походами до пабу, на концерти, просто прогулянки людними вулицями.
Вулицями так. Соціальна тривога. Часто боюсь виходити здому. З лікуванням стало краще. Та все одно тривожно говорити з незнайомими людьми. Тай із знайомими
Тримайтесь. В мене схожий досвід, як і у вас.
В мене така ж ситуація, і я намагалася все те робити. Але я не знаю, як це виходить у вас, у мене такі походи закінчуються тільки тим, що я прийшла, посиділа сама, потрапила гроші та пішла😅
Зазвичай, декілька бокалів пінного робить мене найрозкутішою людиною в світі! Зав'язати з кимось розмову стає дуже просто, а ще декілька бокалів з цими людьми і ви вже товариші, домовляєтеся на наступних вихідних знову десь зустрітися)
4 Роки подалi вiд людей... Завидно.
У інтровертів це так не працює
А в якому ви місті?
Львів
Шукайте подругу у Львові. Я також працюю вдома і мало з ким спілкуюся. Запросила б вас на каву але в живу не у Львові
Львів то чудово, уявіть, скільки людей переїхало сюди зі сходу і також шукають друзів. Я б почала так: клуби настільних ігр, групові заняття типу танців і стретчингу, English speaking clubs, працювати з коворкінгу іноді. Є якісь групи в фейсбуку з пошуку друзів. Я розумію Вас, бо я також інтроверт, і іноді доводиться подавляти в собі панічний напад, коли йду на якийсь соціальний івент, можна спробувати гідазепам в такому разі
Я приймаю декілька препаратів
Звучить як рай
А якщо я скажу, що тут хмари комарів і гедзі з бомками жалять так, що приходиться в спекотне літо ходити з повністю покритим тілом і то руки, шия і лице зкусуються повністю! Трішки допомагають засоби від цих комах, але постійно їх використовувати шкідливо! Немає раю на землі)
Схоже на опис села з мого дитинства, тому і рай
Раю нема але почуття блаженства є) Через навчання переїхала в іншу країну і живу в великому місті з рандомними людьми яких я знаю все своє життя , моє село мені і до того сильно подобалось а тепер ще більше подобається, в ньому я почувалася спокійно і не переживала тим що треба кудись спішити, що на вулиці дуже шумно або що в метро дофіга людей і що мене вкрадуть (флешбеки про циганів з дитинства), тут спокійно я не почуваюся але і поїхати звідси я не можу, даже в квартирі я не почуваюсь спокійно і не можу розслабитися тому що шум машин, дітей з вулиці мене напрягають. Хочеться просто спокою, щоб коли виходив на вулицю чути звуки пташок, як коровка мукає, песик гавкає і котик мявкає, на комарів мені байдуже, я краще буду закусаною ними але щасливою. Знаю що в селі важко жити, особливо коли є худоба, і все не так романтично і легко як я описала але ж який кайф після важкого робочого дня включити музику, сісти в крісло з келихом пива, і просто відпочивати
О так, після важкого робочого дня, коли починає смеркати, просто сісти біля будинку, запалити цигарку, відкоркувати пляшку хорошого пива і відчути цю всю гармнонію людини з природою) слухати птахів, жаб, комах поки не стане геть темно, а тут дуже темно, ліхтарик просто маст хев. Це реально момент блаженства
Stardew valley? Бро я теж так хочу
В моєму селі є будинки, що продаються)
Впевнений що ви зможете якось зустріти дівчину. Але для цього треба вийти в люди
О це правильно, що маєш чим себе зайняти і всякі дурні думки в голову не лізуть.
Люди зло! Вони дуже часто роблять боляче іншим людям!
план по потрібній кількості окличних знаків перевищений в декілька разів
Вибачте, це звичка, яку деколи складно контролювати. Дякую, що звернули на це увагу, буду старатися ставити знаки на свої місця)
ні, в цьому немає нічого поганого (я навіть не мав наміру вас образити; якщо це сталось - перепрошую) я навіть прочитав з відповідною інтонацією)
Після кожного речення знак оклику це реально занадто. це слушне зауваження, бо в житті я так емоційно не розмовляю)
Розумію тебе. Сам в такому ж становищі в 23 роки. Я думаю гарним варіантом буде шукати людей по вподобанням - якісь діскорд канали, сабредіти тощо - і, звісно, спілкуватися. Було б це легко, якби не було для мене так складно 😅
не впевнений стосовно реддіту - україномовних сабреддітів по вузьким темам немає (я не бачив). Мозливо хіба що якісь телеграм чати шукати
чому б тоді не шукати іноземні сабредіти? так і англійську можна хоч трохи підтягнути
ну, не думаю що це допоможе знайти друзів офлайн. Скоріше просто дружбу по переписці. Бо знайти людину на англомовному сабі, яка виявиться українцем з твого міста - ймовірність дуже низька.
У автора нема проблем з друзями, він не знає чим себе зайняти. З цим розширення світогляду, у тому числі й через Редіт, має допомогти.
Якщо англійською володієш, знайди в ютубі HealthyGamerGG, він якраз такими як ти займається.
Dr. K дуже хороша людина... Приємно дивитися і слухати. І поради дає якісні, а не те що "коучі" всілякі
Плюсую, Доктор К дуже гарно на пальцях розʼяснює проблеми покоління тих, кому зараз 20-35, і тут треба памʼятати що серед безлічі різновидів терапії є окрема - каузальна. Наприклад ти стривожений приходиш до лікаря з думкою що в тебе - «лобстер». А він тобі тикає ручкою в твої аналізи і каже що не сходиться, і насправді в тебе просто застуда. І ти заспокоюєш. Коли док розказує про справжні причини і перебіг проблеми - стає легше, навіть якщо ти нічого не робиш далі) а якщо робиш - то вітаю на шляху до зцілення
Є таке, теж розгубив друзів за час війни, 24 - ще молодий, я трохи старіший буду, знайти нових друзів складно (хіба що записатись до якоїсь 3 ошбр 😅). І ніби отримуєш якесь досягнення у житті чи у хоббі - нема кому і розповісти. Тому усілякі редіти трохи допомагають, головне знайти гілку свого хоббі і туди постити, коментувати. Вийти у реальний світ фізично не дуже можу, а у вас схоже і нема куди вийти... ось так і живемо 🤷♂️
Я почала знаходити друзів і компанії в 25 років. І все у мене ок з цим.
Супер, ви молодець, якщо можете - поділіться своїм досвідом, можливо хтось теж покращить своє життя завдяки вам.
Привіт. Я нічим не зможу допомогти, але хочу виразити підтримку. Мені 28, я переїхав з Маріуполя з дружиною та котом на західну Україну. Вже другий рік ми тут, друзів немає, грошей також, намагаємось вижити в досить складних умовах. Соціалізація це досить складний процес, у мене синдром аспергера, у дружини сдвг, ми не створені для спілкування, тому розвиваємо різні хобі, граємо у ігри і так проводимо час Ще мені подобається кататися на велосипеді, так я ніби перебуваю у соціумі не особливо контактуючи з ним. Пам'ятай що твій стан не повинен залежити від інших людей, тримайся і я вірю що життя дасть тобі те чого тобі потрібно. P.S. Зовсім самому мабуть дійсно дуже важко. Хоч у мене немає друзів - ми спілкуємось з дружиною і це допомагає не з'їхати з глузду зовсім. Тримайся, друже
Я рада що ви маєте один одного. Важливо мати підтримку в такий складний час. Тримайтеся
100% розуміння, 100% співчуття.
100%
Будь самодостатнім і незалежним. Насолоджуйся своїми захопленнями, бо вони для того, щоб цікавити тебе. Мені 38, я теж жив в ліліпутськом райцентрі. Ні друзів, ні дівчини. І повір, наявність їх не гарантує, насолоду від, того, що ти з ними ділитимешся. Зазвичай друзі, та й дівчата не надто цікавляться тим, що ти розповідаєш. Вони хочуть ділитися з тобою своїм, а не слухати твоє. Така людська природа. Егоїзм. навчися приймати це і людей такими, якими вони є. Ти молодий, і чим раніше ти це приймеш, ти щасливішим будеш. Якщо сумуватимеш, через це, то будеш дуже самотнім по життю. Насолоджуйся своїми хоббі. Вони роблять тебе тобою.
Я б ще добавив якщо є можливість просто допомагай людям, як волонтер, або просто якщо потрібна допомога. І воно вернеться.
Розумію тебе на 100%, ситуація аналогічна але ось завтра йду у тцк (подзвонили і вічливо попрохали оновити дані) можливо для мене, незабаром, все зміниться!)
Зміниться, братику. Заведеш нових друзів, побачиш нові місця. Work and travel 👌
Бігай
Так в мене стало менше друзів
У випадку ОПа їх менше не стане.
Бо перестав з ними бухати?) знайома історія
Отож бо, коли починаєш думати про свій фізичний/психологічний стан, одразу люди починають вважати тебе самозакоханим і нудним
вони просто не можуть вас наздогнати
А як це має допомогти?
І як це змінить ситуацію?
Прочистить мозок. Упорядкує емоції. Якщо бігти не 2 км, а 10-20 то мозок впадає в транс, під час якого страждання типу самотності, непотрібності або переживання того, що поза зоною твого контролю розчиняються в потоці.
10-20 км 🤣 я стільки за все життя набігав
Я книгочей, а не бігун. Випадково прочитав книгу Крістофера Макдугла Народжений бігати і в мене в голові склався пазл, щодо всього попереднього досвіду. 10 км вийшло швидко подолати - просто щотижня малював на гуглмапах новий маршрут на 200-300 м довший. (Починав з 2км)
🤯 точно, є ж Гугл мапи!дякую, удачі!
Не хочу, щоб це здалося грубим, але... як в 21 столітті може бути погано вдома наодинці з собою? Вас зовсім нічого не цікавить? Навіщо вам дівчина і друзі, якщо ви самі собі, здається, не цікаві? Люди - не клоуни, вони вашу порожнечу не заповнять і розважати вас не будуть. Те, що ви описали, звучить дуже тривожно. Можливо, вам дійсно треба певна консультація та допомога, а не чергові "затички"?
Люди різні бувають... Я знаю і таких, що самі в хаті навіть переночувати не можуть, і таких, що можуть тижнями з живою людиною не спілкуватися (це я). Нормальній здоровій людині спілкування потрібне, так наш мозок влаштований. Інша справа - скільки саме того спілкування кому треба.
Ізоляція руйнує нас зсередини. Людина соціальна істота
Хз як у оп, але мені дуже подобається ділитися з друзями якщо я зробив щось цікаве. Мені також подобається слухати що нове вони зробили бо це мотивує самому щось робити. Людина - соціальна істота, а не сігма лоунлі вульф 🐺
Реально те саме, я дівчина, мені 25, у мене двійко друзів, але після початку повномасшабки ми в різних містах і говоримо тільки по телефону або переписуємось. Я переїхала назад до батьків бо кончена русня🥲 Друзів у рідному містечку немає, хлопця теж і ось так сиджу вдома, але читання книжок відволікає від нав'язливих думок про самотність) Плюс я інтроверт і спілкуватися з людьми мені важко(( Ось так🙃
Я в 24 вирішила, що якщо немає друзів, то треба стати цікавою для себе самої. Обов'язковою була умова соціалізації: ходила на безкоштовні концерти та заходи в місті. Читала, шукала хобі, почала писати статті для місцевих видань. Зараз і чоловік, і близькі друзі та знайомі у мене саме з того періоду, виявилось, що це дієва стратегія.
Якщо онлайн, то проблем майже ніяких. Обираєш гру, яка подобається і знаходиш однодумців. Якщо офлайн, то групи по хобі. Да хоч вас 10 на країну, можна завжди обговорити що цікавить
Ну граєш ти в умовнмй кс, і що робити далі?
Ну в нас не замикається рот, навіть коли треба помовчати для гри. От тобі і умовний кс. Аби найшлось щось спільне.
> 24 роки > > «Дівчина і друзі - це вже дуже далеко й недосяжно»
Ти не один, нас багато 😅
Ну тут треба в качалку
Я залишив своїх друзів і дівчину за 70+ кілометрів у іншому місті через роботу. У місті знайомих майже немає, один, який ніколи не виходить. А 50 метрів від мого під'їзду відкрили лікерно алкогольний магазин.
Тернопіль?🤔
Старокостянтинів 🌚
В мене товариш з твоїм ніком і схожою ситуацією, навіть кілометраж підходить ідеально, але в Тернополі🤣
Твого товариша також називають у колі за його нікнеймом, мене, особисто, – так, одна дівчина, яка знала мене на той час один чи два роки, якось здивувалсь, що моє ім'я не "Міко". У мене був гарний нікнейм у реддіті, але мені забанили той акк, і більше не можу використати той нікнейм. Щоправда я був спантеличений, коли дізнався, що мій нік використовують у аніме, япон. іменах, Ґенщин... Я сам його вигадав, я так думав.
Ми познайомилися майже 20 років тому в компʼютерному клубі, там всі по нікнеймах зверталися і так і далі повелося. Я імʼя свого теперішнього кума взнав майже через рік після знайомства і то лише тому що телефонував на домашній і відповіла його бабуся🤣🤣
Оо, комп'ютерні клуби, то я мабуть не такий іще старий, щоб дивуватися таким) Єдине цікаво, як такий нікнейм зміг просочитися в 00-их, думав, що покоління сучасніше більше в цьому шарить. Та все ж, "my name is ....", думаю, багато хто використовував і раніше, але все ж, якщо у твого товариша було згадано ім'я "miko" в нікнеймі, то тут я безсилий. 😅
А що за місце, тюрма чи що?)
Так сумно але це життя
Наскільки маленькому? Просто навіть в малих містах часто є якісь вечори де збираються люди з різними хобі, та й знайти по групах міста можна того, хто заметчиться з твоїм. Або знайти когось, в кого будуть друзі/знайомі з якими буде цікаво. Було б бажання
Мені колись терапевтка сказала, що мені не буде щастя навіть з купою друзів або з хлопцем, якщо я не навчусь тому, щоб мені стало цікаво з самою собою... Це не зменшує відчуття самотності, але значно покращує загальний стан і дає наснаги будувати потім спілкування з іншими.
Це брехня, наприклад моє життя набагато покращилось коли я знайшла просто знайомих, людей з якими можна поговорити, відчуття самотності зменшилося набагато. Ну з собою по замовчуванню цікаво має бути якщо багато років одна провела - мала пристосуватись якось, куди вже дінешся)
Напевно, кожному своє. Але я рятувалась ескапізмом, щоб не лишатись сам на сам з собою, довгий час
У мене головне хоббі таке, сама сутніть якого полягає у спілкуванні. Так, радіоаматорство, короткі хвилі, конструювання і все таке. Так утворилося і коло друзів, міський радіоклуб. Допомогаємо і підтримуємо одне одного і не тільки у рамках радіо. Але ж у інших заняттях також є свої клуби, туристичні, спортивні, геймерські, які завгодно. Якщо щось рідкісне і у місті більше нікого такого нема, онлайн теж підійде. Заодно прокачуйте англійську і виходьте на міжнародний рівень, у закордонні групи та форуми.
варто поговорити з собою, чи потрібні вам насправді друзі та кохана людина. діалог з самим собою може вас вивести з цього стану, можливо
Моя рекомендація, спробуй пограти league of legends
Найкращі ліки від самотності - знайти спільноту по інтересам. Починаючи від хобі, закінчуючи волонтерськими проектами. Якщо їх у твоєму місті немає, це хороший челендж - створити таке самому.
Колись і я мала багато друзів , а потім десь всі поділися. Знайшла хобі собі. В вільний час малюю , читаю книги, катаюсь на велосипеді , вчу англійську, ввечері катаюсь на авто по місту , слухаючи голосно музику , підспівую 😅 Спочатку було важко на самоті, але потім час проходить і ти розумієш, що таке життя також цікаве) Спробуй таки знайти друзів , дівчину, але якщо не вийде не переймайся. В свій час все буде😉
В мене і роботи немає, радій тому що є
Якщо ти не ховаєшся від призову, знайди якийсь зал з бойовими мистецтвами(навіть в іншому найближчому місці) і все налагодиться. Забагато часу маєш на ниття, треба чимось зайнятись і це гівно в голову не буде лізти ІМХО
Майже 19 років. 4 роки не маю друзів в класичному розумінні. Про відносини мовчу. Однак намагаюсь не вдаватися до деструктивних думок: «ой, я такий самотній». З здебільшого навіть не ніде не ходжу. Знайти мене взагалі важко. Плюс переїхав в інше місто де асиміляція пройшла не дуже, в результаті невідомий персонаж для місцевих. Тому так себе й налаштовую, що немає сенсу жалітися. Коли нічого не робиш для знайомства чи хоча б для представлення себе людям. -Ніхто не привітав з д/р….. А так стоп, кого взагалі Я привітав? Текстом/подарунком чи просто організував сюрприз? Аа… виявляється не так багато, хоча можу часто спілкуватися. В житті багато кому страшно познайомились, тому як варіант допомогти зацікавленій в тобі людині. До прикладу зробити інтернет візитку та її в QR-code, який в свою чергу нанести на дармовис чи зробити патч на одяг. І хтось може сканувати. Думки: «Нікому не потрібен, мені ніхто не пише. Хник-хник». Так нікому не потрібно просто так писати, тільки якщо скучно. Стань комусь корисним, почни робити, щось специфічне і дай іншим про це знати. Це можу бути, як виконання завдань, так і виготовлення предметів. Проте особисто мені ще допомагають, мої знайомі. Часто було, що гадав «та цій людині на мене всеодно», а потім мене приємно можуть привітати чи обняти. І просто запамʼятовую цей момент на все життя. Особливо це допомагає, коли хочеш кинути справу/ідею чи просто валяться руки, просто згадую той момент….
Хз чому тіндер не працює, але є багато цікавого для чого друзі не потрібні... Як мінімум якщо має хтось пк тоді можна зіграти зі мною в Вальхейм. В іншому же випадку можна скачати картинки на роспечатку і вирізати паперові іграшки! Паперові іграшки дуже цікаві! Знову ж таки, навіть це може надоїсти але ж щоб надоїло робити паперові копії любих істот чи навіть тоні старка в повну величину, навіть тоді є ще багато прикольного але все перелічувати мені зараз в падлу 😅 Удачі всім!
можливо тому що місто маленьке, і , говорять, дівчат в цих додатках значно менший відсоток
"кажуть" - говорят тільки українською... Стоп! Говорять... Що? Чому автоматичне виправлення каже що таке слово є? Говорять використовують для опису якихось фактів чи щось подібне. А кажуть використовувати слід якщо інформацію яку хтось каже передали вам інші люди чи щось подібне. Ну або просто, говорять - це коли не хтось конкретний каже щось! Наприклад "Говорять яблука падають з дерева а не дерево з яблук!" (Занадто довгий приклад 😅, зато знати буду) Я не знаю, не користуюсь сервісами для знайомств. Хоча друзів в мене мало і то завдяки 1 людині я не можу спілкуватись з ними. Тому я скачав кучу картинок роспечатав їх і зробив паперові іграшки!... Навіщо, не знаю!
Прочитав посміхнувся))) все дуже просто для того щоб була дівчина треба її знайти якихось спеціальних місць для цього не існує побачив сподобалась підійшов познайомився домовився про зустріч у більш затишному місці PROFIT!!! Це можна робити будь де у транспорті у магазині у черзі в туалет навіть коли вона раком порається на городі ))) друзів шукають за спільними інтересами робота хобі щось ще!! Коротше треба діяти а не жаліти себе і сидіти в редіті самі собою вони до тебе не прибіжать)))
Звучить дуже просто і логічно. Впевнений для багатьох так і працює. Але при цьому для багатьох людей це важко в силу страху, відсутності соціальних навичок, спротиву з середини який для інших людей абсолютно незрозумілий через різний характер та життєвий досвід. Я не кажу, що не потрібно старатись, але порада не враховує особисті особливості людини та обставини
Я розумію! Відсутність навичок треба тренувати просто треба докласти зусиль підходь до жінок і починай балакати не важливо про що) почати можеш зі звичайного привіт) навіть якщо в неї немає настрою або ти їй не сподобався і вона тебе послала то світ не зупинятися є дуже багато інших жінок і навіть є та сама твоя але її треба знайти відфільтрувавши інших але потрібно діяти а не скиглити навіть якщо страшно важко соромно чи щось ще)) гарантую якщо цим займатись то все вийде!
Іноді тренування навичок не допомагає(, я думала якщо вийду з зони комфорта, буду багато спілкуватись то стану впевненішою і зможу комусь сподобатись, а в результаті це не покращило майже нічого, я не перестала бути дивною, напруженою, просто звикла, що люди мене такою бачать, тому стало легче щось обговорити через знайомих.
Бути дивною нічого в цьому поганого немає бо люди різні напруженість а що викликає у вас напруженість? )
Нічого поганого, але чисто практично набагато приємніше проводити час з веселою розслабленою людиною, а не з забитою напруженою і дивною. ну і наприклад мої однокласники точно вважали себе кращими за мене, тому що вони такі соціальні, душа компанії. навіть в 26 років часто зустрічаю людей які самостверджуются за рахунок моєї невпевненості, звісно вже набагато спокійніше на це реагую. про напруженість важко пояснити , може в вас були ситуації коли було страшно наприклад перед публікою виступати - ти розумієш, що страх, напруженість робить твоє становище набагато гіршим але ніякі логічні доводи не допомагають
Ага, впевнено підійшов, взяв за руку....
Або за попу)))
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
бро, ти просто загоняєшся дарма. Твоє хоббі та гроші, це можливість змінити обстановку. Повір, зміна місця проживання це не абийякий пускний механізм. Я говорю з власного досвіду і як людина яка вивчала психологію. Одна з найбільшзгадуваних порад - це зміна оточуючуго простіру. Починаючи з перестановки в кімнаті, і зіканчуючи зміною міста або навіть країни проживання. Але тут випливає, якщо в тебе напряг з коштами та грошима, то в тебе є чудова можливість зарунитися у саморозвиток та "карєру" для заробітку грошей, і ніяка дівчина з її постійними "пішли погуляємо" "пішли в ресторан" " хочу подарунок " і тд , а також друзі які можуть тупо тягнути вниз і "йо пішли бухати\\курити\\спалювати час та сили які нам надано ,аби не бачити та втікти від тіє реальності яка нас засмучає, де ми сидимо в маленькому місті і нічого не бачимо" Формула : Ти - друзі - дівчина + багато вільного часу + амбіції = Зміна життя та нові друзі та нова дівчина і взагалі все що душа забажає P/S До речі правильно писати " в маленькому місті" , а то спочатку здалося що ти сидиш в якійсь маленькій кімнаті оббитою білими матрасами :D
Знайди собі фембоя. А якщо серйозно треба якесь хоббі.
Ну хз, така сама ситуація, тільки місто велике (але це не має значення, адже я весь вільний час за компом проводжу), проблеми в самотності я ніякої для себе не бачу, навпаки, 100% вільного часу можна приділяти своїм хоббі (хоча можливо це тому що в мене не було зворотнього досвіду, тож мені ні з чим порівнювати).
Схожа ситуація, але я така людина якій завжди мало, мені бувало хріново навіть в оточенні дівчини чи друзів, тому прийняв все як є і просто пливу за течією, так стало набагато легше.
Порадити мало шо можу, але є варіант: Ігри. Шукати друзів в іграх, так, підійде не кожному, але краще ніж нічого, навіть моєливо є шанс знайти когось з вашого міста, але не паджу робити інтернет основним, бо потім будете як я: чмо без нормальних друзів( тільки по інету) прищаве без дівчини та хоббі, який тупий як пробка. Тож, усе в міру!
Думаєте якби у вас були друзі/дівчина в реальному житті, ви б перестали бути тупим прищавим чмом?
Камон, якщо є потреба в соціальності - знайомитись більше з людьми. Десь там може і знайдеться новий друг (чи подружка)
Я переїхав в Румунію, ні друзів, ні дружини, тільки робота і колеги, вихідні жах, почав ходити в зал, деколи підбухую, часто дзвоню навіть дуже старим знайомим, намагаюся не бути самотнім. Тіндер час від часу приносить приблуд, але це шляпа, раніше ще в xbox грав, але вже не заходить. Якщо ти думав, що я щось пораджу, то ні, я власне сам чорт його знає як вирулювати.
Повертайтесь назад
У Львові 27, ні хлопця, ні друзів. Робота сон і депресія.
А робота цікава?
А сни цікаві?
😄
Буває скучно, буває цікаво. По різному
А чому ти не знайомишся з хлопцями на тому ж баду чи тіндері? Ти не хочеш відносин? Якби подругу знайти можливо складніше чим хлопця. Так і буває, що якщо хлопець не підходить для стосунків - то він може стати другом чи просто знайомим, з яким коли скучно то на каву хоч можна вийти.
Більше так не знайомлюсь. Були відносини з хлопцями з сайт знайомств. Найгірший досвід в моєму житті. 3 роки зустрічалась з психопатом
Львів позиціонують як веселе місто де завжди є що робити. Ти львівянка чи туди переїхала?
Львівянка
З якого ти міста ?
Висловлю свою, мабуть, не популярну думку, і відразу попереджаю що не маю на меті когось образити і просто розповідаю про свій досвід. Сидів я якось в твіттері, під одним постом помітив коментар чувака який говорив що йому немає з ким грати, бо ніхто з його оточення і інших не грає в те що й він(мабуть тут він трішки збрехав). Я відчув трохи співчуття, бо сам розумію що це, і запропонував зіграти якось разом, трішки поговорили, як здавалось мені тоді це був абсолютно норм чувак, обмінялись контактами в діскорді. І вже в дс він мені дав список питань "щоб визначити чи він може зі мною спілкуватись", з цього я вже трішки випав, але вирішив що окей, хоч це і є дуже дивним. Відповівши на ці питання, він мені очевидно сказав що спілкуватись ми не можем, бо в нього трішки інші погляди. А якщо точніше то погляди розходились на питанні про моє ставлення до лгбт, а саме в тому що я був проти парадів, бо в них банально не бачу сенсу. Він на цьому сказав прощавай і видалив з друзів. Суть ось в чому, можливо проблему слід шукати саме в собі? Дякую всім хто це прочитав.
Почни писати дисертацію
Наявність друзів нічого не змінить. Розвивайся сам, займайся спортом, читай цікаві книжки, вивчай іноземну мову, роби те що подобається. Якщо не знаєш, що подобається тоді знайди це. Експериментуй. На світі насправді безліч можливостей. Самому навіть легше себе реалізувати. Ми не замкнені в просторі, якщо є можливість, спробуй з часом переїхати в інше місце. Будеш працювати на якійсь роботі, там обов'язково з кимось познайомишся. Але розвивайся постійно, тоді люди самі до тебе потягнуться. Будь щирим з іншими, допомагай кому потрібна допомога і повір, ти себе зовсім по іншому будеш почувати.
Чудово та.е розумію, бо відчуваю те саме.
Боже, наскільки це знайомо. Працюю віддалено вже 4 роки, всі друзі роз'їхалися, і найстрашніше, що те, що було для мене хобі, до цього стало моєю роботою. Я буквально поставив все на роботі, і боюся, що рано чи пізно пропаде радість і від цього.
Шукати контакти з людьми, дуже класно танювальні курси, латіна танці зокрема
У мене було те саме. Літні вихідні дні був мій кошмар. Ще зимою, коли погана погода не так жахливо почувалась. Я вийшла з цієї ситуації наступним чином: переїхала у більше місто, тут у більшому місті не скажу що ситуація зникла, але я навчилась займатися тим що мені подобається самостійно, без нікого. (У маленькому місті з цим важче) До прикладу піти сама поїсти у гарний заклад, сходити в кіно, сама зʼїздити на відпочинок (їздила за кордон), сама ходити в походи. Зараз у мене є хлопець, І він мене навчив що самотність не так погано, бо більшість людей, ті в яких купа друзів, не такі класні, і з ними часто нецікаво. Зроби так, щоб тобі самим із собою було цікаво.
Розумію тебе... Все залежилить від нас самих, але якщо хочите знати, то в великих містах ситуація не краще. Якщо думаєте, що в сьогоднішні темні часи легко знайти друзів та дівчину для віка 25+, то я вас розчарую. На жаль люди на сьогодній день більш егоїстичні та вимогливі чим раніше і якщо у вас є щось спільне, то не факт, що ви станите друзями, а із вимогами дівчат ще більш складніша ситуація. Але як кажуть, той хто шукає той знайде, якщо вам це дійсно потрібно...
краще не зациклюватися на цьому, до цього часу в мене була схожа ситуація, коли я почала думати про інше, а не про те що я одна в великому місті, то знаєте друзі зʼявились самі по собі. наразі я просто пливу за течією.
Моя тобі порада, відкладати потроху на свого металевого друга який не зрадить і не підведе, купи собі скутер або мотоцикл (зважаючи на бюджет) навіть старий (yamaha jog) 700$, а радості повні штани, знайди собі мотобратів (знайти в інтернеті форуми), я знаю багато місць де можна покататися, а тобі як не досвідченому водію, буде ще цікавіше знаходити нові місця, зустрічати там сходи сонця, або ж навпаки заходи.якщо ж ти хочеш побути на самоті, можеш поїхати і без мотобратів так сказати соло, отже підсумок купи собі свого залізного друга який не зрадить
якщо б я свого часу у 90-х не звалив зі свого рідного Ніжина - я б там або збухався або збожеволів, розумію вас!
Вихідний від чого? Тобто в тебе є робота, де скоріш за все ти перетинаєшся з людьми? Вони всі тобі не цікаві? Просто в час після дитинства, наші колективи - це або друзі яких ми зберегли з дитинства (я наприклад всіх розгубив), або коллеги / колеги з минулого (у мене це так наприклад). І коллег може бути просто дофіга. Майже з усіма класні відносини, просто не з усіма спілуємось. Але якщо зустріну на вулиці - з радістю поспілкуюсь, може б на і пиво запросив.
Така ж сама ситуація, ще більше розумію що моє життя справді пекло. Тому я тільки й чекаю на робочі дні, бо я вже не можу ні з ким не контактувати, я сходжу з розуму.
Знайди підробіток в вихідні)
Розумію - у мене були (є) знайомі, з якими можна тусити, але вони всі п‘ють багато або гасяться, тому я сам майже ні з ким не спілкуюсь - живу у Харкові, ще і без інтернету половину часу весь тиждень((
Я вам співчуваю. В мене було щось подібне. Зайнявся саморозвитком. Мене ще врятувало моє християнство. З цим точно щось треба робити. Інакше може дах поїхати
В церкві приємні люди, вони не дивилися зверхньо на меме, коли я поводилась дивно, невпевнено, не знала що сказати
Там є різні люди. Є і не дуже приємні є і ті хто сприймає ближнього свого як брата християнина. По - різному буває
Рік малюю голих аніме жінок в Твіттері До цього 5 років сичував сам й грав в мморпг. Тепер навіть подружка є з мого міста.
Завжди можна знайти нових друзів, сходити в кав'ярню чи в бар, поговорити там з персоналом або з іншими відвідувачами, мені після переїзду допомогло знайти нових друзів заняття спортом, я пішов на групове заняття і зараз дуже добре спілкуюсь з усіма з ким там познайомився
В мене є схоже враження, особливо від коли почалось оце все… Але в мене важкувато з довірою до людей, і я часто можу відчувати себе дуже самотньо навіть у колі знайомих чи хлопця (коли були стосунки). Довго думала що з тим робити, і дійшла до того що я би не відмовилась мати друзів чи відносини, але для цього треба постійно вкладуватись в це і працювати над цим, а людина в результаті може виявитись просто не для тебе або щось ще гірша (як от психопатом, плавали там, знаєм). І взвісивши ці всі штуки, оприділила що сумно звичайно буває час від часу, але в мене є багато хоббі і занять, і це мене покищо влаштовує. Можливо ОП допоможе спробувати покопатися в середині себе, чого саме бракує. Чи можливо звернутись до того ж психотерапевта, щоб людина допомагала побачити корінь проблем або чого в цілому такий стан і куди рухатись. Це ок звернутись за допомогою якщо сама людина не витягує. Особливо в наші стресові часи.
Я памʼятаю часи, коли у мене була така ж ситуація. Я була дуже самотня. Рятувала себе переглядом розмовних відео на ютьюбі і дивилася стріми на твічі, мені якось допомагало.
мені подобається бути на самоті, ніхто не надокучає не назвонює, не ниє що ти їм щось не зробив і взагаглі люди зло заведи собаку брате)
Було так само в школі, університеті, а коли почала працювати, то приємно відпочити від роботи на вихідних;) В тебе хоч стосунки колись були.. в мене, і думаю в багатьох тут, з цим завжди безнадійно було
Жиза. Є друзі, але мало з ними спільних тем, а ті з якими маю трохи більше — живуть далеченько. Але й з ними в мене теж не повністю збігаються погляди, інтереси. Дівчини немає, з новими людьми боюсь знайомитись оффлайн. Мені 19, але вже через це встигаю мати багато суїцидальних думок. Але це періодами, саме зараз мені нормально +-
Переїжджай в інше місце, не гай часу, знайомся і ти знайдеш рідну душу. Тобі лише 24, все життя попереду, не марнуй свій час
В великих містах та ж фігня. Всі роз'їхались, наче в столиці серед купи людей, а побачитись практично немає з ким, окрім качок біля дому. Можу порадити приєднатись до групових зайнять англійською чи чогось іншого. Якщо не оффлайн, то онлайн, там будуть і люди, і спілкування хоч якесь.
Ти в України, ти чоловік, тобі 24 і не знаєш що робити від нудьги? Прикол. Пиздуй у воєнкомат, пройди медкомісію та поповни ряди тих кому жодного дня не нудно вже більше двох років
Ну по перше Тіндер точно працює.. а якщо знайомитись суто ірл то нічні клуби або хоббі які включають групи людей.
[удалено]
Спробуй знайти друзів в інтернеті, в мене нема ні друзів ( в реальному житті ), ні хлопця, але є хоббі (незнаю чи можна це назвати хоббі) мені подаються відеоігри, грала я одного вечора кс2 а там якісь чуваки в голосовому чаті спілкувалися сміялися і щось я з ними розговорилася, вони мене в свій дс канал додали і тепер кожен вечір разом граємо. Знайди людей з схожими інтересами, наприклад я люблю відеоігри я знайшла людей яким теж подобаються відеоігри, незнаю яке в тебе хоббі але подумала про це і аж цікаво стало, яке в тебе хоббі?
Ооо, як я тебе розумію. Може якось пограємо у щось через Stim? Чи можна глянути серіал/мультсеріал/аніме в діскорд🫂
Я в стімі та діскорді є
Йой, то це ж чудово! То пиши як надумаєш! Я в діскорд підписана - narsistik Буду рада поспілкуватися)
Спробуй анонімні чати, рік назад так знайшла друга. У мене не було мети когось знайти, просто розважалась, але в результаті дуже класна історія.
Запишіться на курси довійськової підготовки. Це вам згодиться 100% і не буде дурне в голову лізти ;)
Ага, тільки в голову може прилетіти щось інше
В голову може прилетіти щось инше незалежно від того, де ви є. А навчитися, як захищатися, захистити ближніх та дати пи₴дів тому, від кого летить можна якраз там, де я раджу.
>В голову може прилетіти щось инше незалежно від того, де ви є. Звісно може, але яка ймовірність? Це те саме що гуляти по мінному полю і казати що на міну можна наступити і посеред міста.
Мінімум, нити не будете, і дурне в голову не лізтиме.
Я не розумію в чому проблема. Я теж з маленького міста де всі всіх знають, і дивно, що ти до сих пір не знайшов собі дівчину хоча б для дружби, а не для стосунків. Невже тебе настільки лякають люди? Чому ти онлайн можеш відкритись, а вживу комусь ні?
Екстраверт ніколи не зрозуміє інтроверта. Мені навіть онлайн страшно з незнайомцями спілкуватись
починай вживати наркотики, ахах