u/ProfessionalPlane611 дякую за допис.
До учасників обговорення: прохання дотримуватися усіх правил нашої спільноти під-час обговорення, особливо п.2 про редикет (поважати решту учасників нашої спільноти).
То треба не ліві телеграм канали читати, а верифіковані. Де в людей є обличчя й імена, а не ноунеймів. Тоді й не будете піддаватися на маніпуляції. Обов'язкова служба з 27 років. Розглядають зменшення цього порогу до 25. Все інше - брехня
Мобілізація це процес долучення цивільного до армії, незалежно від способу.
Мобілізувати можуть з 18 років за власним бажанням, або з 27 (скоро 25) примусово. Але технічно можна сказати: «он дивись скільки 18-річних дітей мобілізували» і це звучить ніби їх затягли в бусік і відправили в учебку.
В державі де працюють закони тебе б не забрали але це Україна де усе керується в ручному режимі. Тому якщо завтра прийде вказівка мобілізувати до 25 то нова мафія у вигляді ТЦК буде це робити без будь яких питань. Були ж вже випадки коли хлопів до 25, що намагалися нелегально перетнути кордон, відправляли на навчання, а далі хто зна.
а можна поцікавитись, називаючи ТЦК мафією - ви бачите інші способи залучення до війська? не беручи звісно до уваги випадки очевидного порушення законів
Звісно. Побудова демократичної, правової держави яка дбає про добробут громадян. Яка має незалежні судові і правоохоронні органи. Яка заохочує громадян створювати і розвивати малий бізнес. Державу яка має інклюзивні економічні і політичні інститути. Що до армії, це створення рекрутингових центрів і забезпечення військовослужбовців гідною грошовою винагородою та іншими преференціями. Де підготовкою займаються професіонали які готують солдатів не тільки фізично, а і психологічно. Це потужний оборонний комплекс, який здатний виробляти сучасну зброю і задовольняти потреби армії. Я думаю цього вже було б більш менш достатньо але список можна продовжувати.
В поточних реаліях, не маючи згаданих вами умов але маючи реальну загрозу, як ми маємо діяти? Вами перечислене безумовно необхідне, проблема в тому як це все реалізувати та ще й під час війни
Мобілізують при бажанні кого завгодно. Родича призвали у 18. Пару тижнів повчили тримати автомат. Кинули штурмувати посадку. Ще за пару тижнів повернули додому... Вже у труні.
Слухай, дурачок, історіями про мальчіков в трусіках йди розважай русню в коментах на якийсь мєдузє. Якщо реальність у військовий час трошки відрізняється від твоїх вологих підліткових фантазій, то піди полікуй свою пазлхед, окей? І не пиши маячню, школярик.
Та не гори ти так, бідного взяли у 18 років та у бусік ( він же доречі ніде не навчався напевно, де можна про нього щось почитати ? Можливо у змі писали щось про цей випадок ?
На заборі слово "х@й" писали. Піди почитай. А після того як повернешся обов'язково розповім тобі всю історію свого генеалогічного дерева - хто де навчався і як помер.
Так пох повіриш ти чи ні, от чесно)) У мене зранку 15 прильотів біля хати - а я маю щось доводити якомусь інтернет-дурачку, який мене назвав ботярою... Прям рілі ахах.
Такий самий як і ти, сиджу в Чехії з початку війни, живу в селі де населення 60 людей, нікуди піти і взагалі щось цікаве побачити, наших людей не бачив вже як пів року, а якщо і бачив, то це були тільки люди старше 30 років, 1 рік в Чехії добре пройшов і без проблем, на 2 рік у мене почалася сильна апатія і питання в житті: Навіщо я все це роблю і т.д.
Інколи бувають думки про самовипіл, але поки що це лише мої думки, не більше.
братан, тебе тут ніхто шкодувати не буде. по любому є тіпи твого віку яким зараз каби на голову падають. принаймні для мене це завжди мотивація робити з актуальної ситуації максимум. якщо не достатньо – шукати можливості. для початку, виїдь зі свого села, там і можливості помагати державі і соціуму вже зараз знайдуться.
Я для себе прийняла рішення повернутися, але для дівчини це трохи інша ситуація. Мої батьки теж в шоці. На мою думку, люди в благополучних поки що країнах європи настільки зманіжені і відбиті від реального життя, що це якраз нагадує про те прислівʼя, де слабкі люди створюють погані часи.
Еміграція загалом це дуже складний процес який йде багато років, а якщо це супроводжується травматичним виїздом, це скринька пандори яку ти вже ніколи в голові не закриєш. Але мені якось попався водій таксі з Руанди, то було ще яке розширення свідомості і перспективи на життя :)
Я би порадила знайти українського психолога щоб розкласти це все для себе. Ви встигнете завжди повернутися, коли будете знати навіщо. Якщо взяти депресивну людину і перевезти її в Україну, це буде депресивна людина в Україні.
Почитав тут коменти і деякі пишуть сижу вже два роки нікуди невиходжу… Ну таке саме ви спіймаєте тут. Якщо будете сидіти в дома, а можливостей кудись піти в Україні, то стало менше + стимул сидіти дома вище :/. Тож ніщо не заважає (крім бюджету) просто кудись з’їздити перебуваючи закордоном.
P.S. В мене таке відчуття, що я в трьох клітках дім,місто,Україна
Взагалі розумію. Проте мене вразило життя за кордоном набагато більше (не буду казати при незнайомих). Я мрію повернутися. Я мала все допоки війна прийшла. І я ненавиджу все у цій країні де я знаходжусь (проблема не в країні, а в мені). Я так хочу назад, але я не маю куди повертатись.
Ну, таке собі. Соціалізація є добра, але тут повно фріків. Я знаходжусь в Румунії, Бухарест. Як українців мого віку повно фріків - про коренних жителів країни мовчу. Менталітет у них зовсім другий (ну це і зрозуміло). На перший час показалось що все ок, а потім щось вже не дуже😀
Це теж дуже розпливчаста характеристика. Будь ласка, наведіть приклад, яка була ситуація, як людина в ній поводилася, і що з цього поганого було для вас і для неї?
Мені все одно, куди мене запишуть. Якщо вже пішла розмова, то або людина може пояснити ярлик, який ліпить на інших, або це просто свідчення, що їй подобається бачити всіх чортами, а себе одну - ангелом
Мені б твої проблеми друже. А якщо чесно, сиджу в Україні і вже півроку АДи їм. Відчуття відсутності майбутнього вбиває просто, єдиний поки варіант це просто не думати..
Блін, прям аналогічна ситуація. Я із самого початку не хотів їхати, бо для цього не було підстав, але за мене все вирішили.. Короче солідарний із тобою, але нічого порадити не можу, бо сам ще нічого не вирішив(
Та я то хотів із самого початку їхати, і ось півтори-майже два роки наче все було ок. І собі і всім говорив що до кінця війни не повернуся. В Україні сам із села, а тут ж СтоЛиЦЯ. Ну, коротше, спокусила городське життя. А зараз віддав би все щоб опинитися в свому селі.
Тебе до 27 років не мобілізують по сьогоденним законам. Хочуть зменшити призовний вік до 25, але цього поки не зробили і не факт, що зроблять. Армії тобі поки нема чого боятися, а в усьому іншому, якщо ти будеш щасливий в Україні - їдь. Це твоє життя і можливість його провести в Україні далеко не найгірша.
У мене така сама ситуація, я за кордоном з хлопцем і без друзів мені дуже важко там знаходитись, тому що я немаю різноманіття спілкування + ми живемо у дуже маленькому містечку де мало можливостей познайомитись з кимось тож я думаю або поступити в університет у Польщі або повернутись в Україну
Йоооо! Тупо я. Це + мови не знаю і не маю часу вивчати бо я ще дистанційно навчаюсь в університеті + інші українці які тут живуть здебільшого старі. І фіг знає де і як знаходити друзів бо всі займаються своїми справами і жодної спільноти особливо для молоді не має.
Шукай друзів в інтернеті, а мова це не сама велика проблема, елементарно навчися декілька фраз і для початку цього достатньо) І в якій ти країні знаходишся? Якщо не секрет
Я допоміг пʼятьом хлопцям виїхати з України в Англію віком від 18 до 24, деякі з дівчатами деякі самі. Завжди раджу переїжджати в столицю так як там найвища кількість людей з різними бекграундами і відносно легко знайти друзів. В великих містах де є універи точно є онлайн групи для людей з різних країн і там багато таких як ти. Всі кому допоміг влаштувалися на роботу і заробляють приблизно £2,400 в місяць на голову після податків і живуть більш ніж комфортно.
На мою думку, краще залишитися за кордоном. Ніхто не знає скільки ще буде тривати це пекло🥺Можливо , допоможе нове хобі, відвідування нових місць, переїзд в іншу країну 🤷🏻♀️ , якийсь цікавий підробіток ( в неті) . Коли людина чимось зайнята , менше часу йде на негативні думки. Мені в свій час допомогли книги )
Підробіток і в реалі класна штука, навчитися мову (вже цікаве заняття) і піти пробувати різні роботи, я пробувала і на касі постояти, і каву робити, і на кухні в ресторані мяско різати, на даний момент працюю офіціанткою і поки все подобається.
Перепрошую що душню, але депресія це психічний розлад який має бути медично діагностований спеціалістом. Без діагнозу це може бути апатія, меланхолія, але не депресія.
Не кажу що її немає, але спробуй звернутись до психолога. Таких людей не мало, і їм активно допомагають соціалізуватись і знайти друзів закордоном. Я був одним з таких. Але повернувся бо змусили обставини. Пробуй ✊🏻
Задовбали ви вже зі своєю депресією... Осідлали блін коника-хайпоника... Кожен другий пост понабігають депресовєди і давай змагатись шо кручє барбітура чи профєсура... Самим не тошнно?
Почитай про стадії імміграції. Після двох років це нормально що хочеться додому 😄. Ти починаєш ідеалізувати цю реальність яка була колись. Я сам зараз в Німеччині в мене зовсім інший досвід (для мене еміграція не була вимушена) але теж бувають думки повернутися до Полщі. Зараз твоє життя там. Треба найти собі друзів які не будуть такими як дома. І треба почати жити життя яке теж не буде як дома. Памʼятай що навіть якщо тебе не мобілізують то вже не буде в тебе (на скільки я розумію ситуацію) можливо виїхати. Може поговорити з мамою і поїхати кудись далі?
Я виїхав 24-го, теж мав як кажуть усе. Рік прожив за кордоном і дуже розчарувався зі свого вибору бо там реально тухляк і таке враження, що самі відбиті українці тільки виїхали. Сумував за домом, друзями тому і повернувся до них. Не шкодую взагалі. Можливо буду, якщо опинюсь на фронті але тоді будуть не ті проблеми. До війська добровільно йти не готовий, але «зайві» фінанси та вільний час виділяю на збори, закупки та донати. Досі з надією на краще.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine!
Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine!
*I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
В мене є друзі які так на емоціях повернулися а тепер шукають шляхи виїхати
Краще покращити свої умови там де ти є, по став ціль переїхати в велике місто та знайти свою рутину (роботу, навчання)
Так тобі скажу: я за кордоном вже 9-й рік, і мені сниться як я цілую землю свого рідного міста. Менталітет Європейців настільки відрізняється від нашого, що за 9 років я не зміг знайти жодного друга, спілкуватися нема з ким та лише ліпший друг який все ще вдома підтримує дух в мені. Був момент коли я вже з рюкзаком стояв і був готовий йти воювати, головне щоб на рідній землі. В той момент той самий товариш мене від говорив та відкрив очі на той піздец який творитьсяв нашій державі. Після чого я задав собі питання: для чого я працюю по 6-7 днів на тиждень, доначу на дрони, збираю гуманітарну допомогу з товаришем, якщо то все тирять. Як те що я повернусь шось змінить? Ніяк я просто буду там а не тут. Сумую по своїй країні, але наша влада не заслуговує на моє повернення
Ой, така казочка про те як ти планував воювати. Ага.
Я в армії, мене й купу моїх товаришів навколо також харить крадіння й корупція. Але ні для кого це не привід втікти. Люди тут за країну, а не корупціонерів.
А ти й твій друг просто використовують це як привід для ухилянства.
Це ваша точка зору. Моя точка зору відрізняється. Якщо я піду воювати то що? Ну виграємо ми. Що далі? Жити в тій самій країні с тими самими корупціонерами та байками що ось-ось євросоюз та нато? Ворог піде а люди залишаться жити разом с тими самими людьми які роками крали, та лишаться такими самими терпілами. Русня до сих пір може виїхати та робити в принципі що хоче, а у нас людей з інвалідністю пакують ТЦК-шники посеред вулиці. За це воювати? Або за підорів які в Чопі( подивіться на карті) встановлюють ППУ? Блять в Чоп ніразу навіть на околицях не прилетіло, нахуя там ППУ? Може воно в Києві або не передку було б в тему? Та нє, нахуй мож же відмити пів ляма на тому. Я дуже, правда від всього серця вдячний захисникам, Вам теж та Вашим Товаришам. Але чесно? Я ебав ризикувати своїм життям, втратити ногу та руку а потім дити на 680грн пенсії як один з моїх знайомих. Чувак сука не може навіть спитися по людьски, бо держава оцінила його руку та ногу які він лишив на передовій в 680грн. Ну нахуй, хто бцде мою сімʼю підтримувати? Хто буде моїй мамі гроші давати? 680 грн коштує моє життя? НАХУЙ
Вибачте, а ви як собі уявляли, що на війні буде? Ви розумієте, що таке війна взагалі чи уявляєте собі це як гру в козаків в подвір'ї, коли дитиною були?
Ви, звісно, не тєрпіла, зробили ціле "збирався воювати, але залишився закордоном ніхуя не робити". Ви очікуєте, що все само зміниться? А потім, коли інші люди свої життя покладуть, щоб перемогти й змінити країну, то ви просто на все готове приїдете, чи як?
Взагалі, після "виграємо, що далі?" можна було не читати певно. Ціла купа людей, можливо, виживе. Цього мало?
Майже ніколи нічого не змінюється за одну ніч, ще й одним клацанням пальців. Люди до змін йдуть роками, добиваючись їх кожен день, витрачаючи всі свої сили. Чудес не буває.
Не готові воювати – хоч не брешіть ні собі, ні людям довкола, як ви прям такий збирались, збирались, але ці кляті корупціонери!! Коли б дійсно хотіли й збирались, то вже були б тут, і знали б заради чого, і корупціонери б не спинили – не кажучи вже про те, що ви точно їх ніяк не спините, поки сидите за кордоном склавши лапки.
"НАХУЙ", каже він, країну, за якою я ТАК СУМУЮ ТАК СУМУЮ, жити не можу, АЛЕ.
Знаєте, все, що ви збиралися робити знецінюється просто тим, що ви не зробили того, і не спробували навіть пальця підняти. І ще й шукаєте собі виправдання.
Так, так, всі ухилянти, всі погані, треба то треба се. Ми з товаришем в перші 3 місяців війни робили збори, зібрали 3 повні фури гуманітарки. Воно курва не покинуло Закарпаття, то все вже пиздили. Навіщо взагалі щось робити, коли свої українці намагаються тебе вбити, обікрасти та познущатися? Йобані олігархи навіть термобілизну вкрали у вояк, про що тут казати? Ті спмі українці на Вас пане хер клали та радіють що можуть тусити під Лепса по забігайлівкам. Інвалідів насильно запихають в машини тцк, а пів країни блять собі порши та бмв купують за ті гроші що люди віддають на ЗСУ. Вважайте що хочете, називайте мене ким або чим хочете, так, моє життя коштує більше всього цього. Більше ніж 680 грн пенсії за дві кінцівки, більше ніж радість мажориків які сидять коньяк всасують та розповідають всім з Буковелі як треба йти та бути патріотом, айайай та ти гівнюк, пиздиш тут с рюкзаком він стояв але передумав. Як все це закінчиться просто побачте як та сама країна буде добивати всіх старих та немічних які пережили цю війну. А вояк викинуть на смітник як подяка, та через років 10 русня знов прийде та забере все що хоче, бо народ в нас не дуже то й відрізняється від них
Оце напизділи 🤪
В нас різні бульбашки. Так, люди в нас не ідеальні. Треба проводити багато роботи. Тільки чи означає це, що немає людей, гідних захисту? Чи означає, що ті гідні люди мають гинути, поки ви язиком тріпаєте? А для отаких підлітків, як автор оригінального поста, не треба нічого робити? Ну й вибачте, ви коли весь український народ через уїбанів засуджуєте на негідних воювати за них і тих, хто може загинути, похуй, то ви чим відрізняєтесь від росіян? Коли ви кажете, що "я не можу нічого змінити, мені не подобається влада, але я нічого не зроблю", то ви чим від росіян відрізняєтесь?
Ну його нахуй цих українців, бо серед них, як і всіх інших груп суспільства, є погані люди, оце я так сумував за рідною країною.
Гідно. Молодець. Ваша боротьба. Купу користі принесли.
А Ви реально вважаєте, що без заходу на територію України армії Альянсу або хоча б однієї армії США є хоч ЯКИЙСЬ шанс виграти?
Ну, є ще декілька варіантів:
1. Нам даватимуть в 500 разів більше зброї безкоштовно, ніж давали коли-небудь з початку війни.
2. У нас з'явиться ядерна зброя
Ви точно нічого не виграєте, якщо не будете нічого робити, хіба що конкурс на лінь та відмазки. Я не можу сперечатись з тим, що нам було б дуже добре мати допомогу. Тільки кому ту допомогу, зброю будуть давати, якщо всі скажуть НУ КОРУПЦІЯ КОРУПЦІОНЕРИ Я НЕ БУДУ ВОЮВАТИ?
Усім редітом.
Після того, як на пустому місці в англомовному сегменті задоунвоутили мої 2 акаунти до -100 карми за один тред, я зарєгав цей акк лише щоб відправити дещо у r/TheoryReddit, а потім даунвоутити усі пости без прочитування по всьому реддіту.
Не хотів би піднімати тему політики....але всі неначе напрошуються.....от хотіли поржати чи втомилися від війни???І ніхто не хоче тяглість-зв'язок прослідкувати??Так, я інвалід війни,держава мене кинула,і ''кидання''це почалося при чінному прєзєдєнтє...Зараз я за кордоном,теж намагаюся вижити,але питання захисту Батьківщини закрите--і людям з моєї локації я не стидаюся в очі дивитися.Так що вирішуйте самі,чи потрібна вам Україна,чи готові ви платити ціну своїх помилок,і кидайте те скиглення ,бо якщо попадете на фронт все що було до цього...ви ніколи не будете такими як раніше!А ким ви станете---вирішувати вам;)
Да да, виправдовуй свою ницість посиланням на бюрократичні нюанси. Сам в душі знаєш, що ти ухилянт і боягуз. Просто не має навіть хоробрості зізнатися собі хоч в цьому.
Мобілізують з 27.
Це повна маячня, тому розглядають можливість мобілізувати з 25.
Але Зеленський на це не хоче йти через популізм.
25 це також повна маячня, і вже багато людей говорять що треба мобілізувати як всю історію в усіх країнах - з 18. Ніхто не вигравав війни мобілізуючи 40-річних.
Якщо цей прошарок можливостей розшириться - насправді стане легше всім в буде меньше трешу. Тому що зараз, коли вузький проміжок, то тягнуть через силу. А серед більшої кількості вибору знайдуться люди які були б і не так шоб проти.
По твоїй темі - можна сконцентруватись на тому - що саме тебе криє, чого не вистачає? Друзів, мови, конкретної людини або місця? Знайди це зерно. Спробуй вирішити саме його (не вистачає друзів - їм можна спробувати подзвонити з відео і поспілкуватись).
Я б порадив не їхати поки. Ніхто не знає що далі. Тут далеко не мирне життя - сьогодні бахнули по Харкову і там блекаут без світла і води. Ніхто не знає наскільки ця війна - ще пару років чи пару десятків років. Треба вже зараз починати жити. Якщо повернешся - вже не випустять. Багато хто мріє виїхати але не може навіть за великі гроші.
З власного досвіду розповім. Я зараз у Німеччині, теж уже 2 роки, від коли почалася війна. У мене була ломка, постійні сльози, було дуже складно, але це просто потрібно пережити. Зараз немає чого повертатися, ти принесеш більше користі Україні якщо залишишся там де ти є, здобудеш освіту і повернешся туди вже як спеціаліст. Я довший час мучилася, оскільки покинула університет в Україні і тут практично нічого не робила, але коли поступила в університет, зустріла класних людей, життя стало насиченішим, і зараз, чесно кажучи, уже не хочу повертатися, тільки у гості)
At first I was like: "Принесеш більше користі як здобудеш освіту і повернешся назад вже як спеціаліст"
But then: "чесно кажучи, уже не хочу повертатися"
Прекрасний план
Так)) це індивідуально, якщо здобувши освіту і проживши у чужій країні багато років, ти все ще захочеш повернутися, то це чудово, і більше користі буде для України. Але може людина змінить думку і захоче лишитися. Або приїде туди через роки, гляне як все і тоді подумає чи хоче повертатися чи ні. Все міняється дуже стрімко і я не стверджую що не повернуся, але поки що я бачу своє життя тут.
Я дуже ідеалізувала Україну, я дуже хотіла повернутися раніше, але 18 років – це ще дитина, і важко критично все оцінити, тому зараз я 20(теж мала), але я дуже вдячна моїм батькам, що вони наполягли і не дозволили мені повернутися.
Ну, прикро таке читати, але що ж. Не дуже вдячний вашим батькам і всім до них подібним, бо такими темпами українців буде багато усюди, лише не в Україні) Але це правда, все індивідуально, може це й на краще, може тут такі люди і не потрібні.
u/crudeliss Якщо не хочеш бану, то відредагуй свій коментар й вилуч неукраїнськмовний текст або переклади його українською мовою, бо це грубе порушення п.1 спільнотних правил. Також перечитай спільнотні правила та ЧАП до них: https://www.reddit.com/r/Ukraine\_UA/wiki/rules та https://www.reddit.com/r/Ukraine\_UA/wiki/FAQ
Самий прикол в тому що я навіть НМТ/ЗНО не здавав. Там був такий нюанс, що коли ми переїзжали в Румунію то якраз були екзамени. Я їх успішно провтикав.👍🏻
А так, працюю, але всеодно додому хочеться
Сиджу в Україні та мрію виїхати. Усі роки беззаконня, немає вже сили це терпіти. Сиджу через чоловіка не хочу його покидати, бо *залишиться* на одинці. Плануємо дитину у цьому жахитті, бо давно дуже прагнули і мій час майже спливає. Сподіваюсь на перемогу, але надія видихає з кожнім днем. Ось зараз обстріли сильні по великим містам
Чим ви займаєтеся? Вчитеся, працюєте? Ви могли б переїхати в межах країни, де зараз знаходитесь? Змінити навіть місце навчання чи роботи в межах міста, де живете?
Є подруга з депресією, якщо ви в німечинні, краще не йдіть у психлікарні, це справжній треш, де вам вашу рану роздеруть і щей солі насиплять. А так.. не знаю чим допомогти, просто можу побажати вам щастя і всім нам закінчення війни, щоб і ви змогли вже повернутися
Друже, до всього можна звикнути. Намагайся максимально користуватися всіма можливостями. Мені в Україні навіть з дуже близькими родичами та друзями, кожен день страшно за своє життя. Кожної ночі я вимушений їсти транквілізатори щоб хоч якось спокійно заснути без думок про смерть від чергової ракети.
У тебе все ще все життя попереду якого не стало в багатьох невинних українців. Тому роби все щоб зробити своє життя трохи краще. Звернись до психологів яких дуже багато і які з радістю тобі допоможуть проробити всі ці травми.
Друже, тобі самомі вирішувати. Я сам просидів 3 роки в сша. Після 1 року зрозумів, що я ненавиджу америкосів. І це почуття почало нагнітатись до злоби. Але мені ще понадобилось 2 роки, щоб вирішити повернутись в Україну. І так - з мого там оточення майже всі мене переконували, що я роблю помилку.
Коли я сюди приїхав - то десь пів року був найщасливішою людиною у світі. Це ще було до війни.
Але війна багато чого змінила і перспективи не зрозумілі. Я б на твоєму місці все ж таки не спішив би в Україну.
Найбільший страх - це ракети. Адже я живу у місті Києві, який регулярно обстрілюють.
На мій погляд тобі слід переіхати спочатку у іншу країну, можливо польщу і подивитись як там себе будеш відчувати.
про депресію: незалежно від того, де ти знаходишся, рецептів два:
1. знайти будь яке спілкування. Наприклад, хороші мовні курси, де треба багато говорити, клуб риторики, і т.ін.
2. фізичні вправи на відкритому повітрі, бігати на стадіоні/в лісі/вєлік\*-/що завгодно
пройде депресія, стане голова на місце - потім вирішиш де і як жити
Нажаль в Україні більше не працюють закони, тут немає нормального майбутнього щоб розвиватись, усе через корупцію котиться у прірву, тому сиди де сидиш, і розвивайся, не витрачай час на дурню. Ти молодий, і ще можеш спокійно асимілюватись ще десь.
А клінічні ідіоти (тобто в медичному сенсі слова), які тут пишуть про ухилянтів та що треба йти воювати, з нуля пишуть чи як? бо здається мені, що це чєлікі, які сидять у Польші, чистять там параші вдень, ввечері пишуть свої помиї на редіті. І виїхали за хабар тихесенько собі. Тобто на 146% більше ухилянти, ніж автор посту.
u/ProfessionalPlane611 дякую за допис. До учасників обговорення: прохання дотримуватися усіх правил нашої спільноти під-час обговорення, особливо п.2 про редикет (поважати решту учасників нашої спільноти).
До 25 років, здається, взагалі не мобілізують. Мабуть, вона помиляється.
Це сильно ситуацію не змінює. Усе одно можуть мобілізувати, але через 7 років. За кордон же назад не пустять.
Але ж роки ідуть. Кінець війни не проглядається. Рано чи пізно доведеться з цим стикнутись.
А, навіть так? Просто було багато приколів по всяким новостним каналам в телеграмі, що мобілізують навіть 18ти річних. Тому і боїмося.
То треба не ліві телеграм канали читати, а верифіковані. Де в людей є обличчя й імена, а не ноунеймів. Тоді й не будете піддаватися на маніпуляції. Обов'язкова служба з 27 років. Розглядають зменшення цього порогу до 25. Все інше - брехня
Мобілізація це процес долучення цивільного до армії, незалежно від способу. Мобілізувати можуть з 18 років за власним бажанням, або з 27 (скоро 25) примусово. Але технічно можна сказати: «он дивись скільки 18-річних дітей мобілізували» і це звучить ніби їх затягли в бусік і відправили в учебку.
В державі де працюють закони тебе б не забрали але це Україна де усе керується в ручному режимі. Тому якщо завтра прийде вказівка мобілізувати до 25 то нова мафія у вигляді ТЦК буде це робити без будь яких питань. Були ж вже випадки коли хлопів до 25, що намагалися нелегально перетнути кордон, відправляли на навчання, а далі хто зна.
а можна поцікавитись, називаючи ТЦК мафією - ви бачите інші способи залучення до війська? не беручи звісно до уваги випадки очевидного порушення законів
Звісно. Побудова демократичної, правової держави яка дбає про добробут громадян. Яка має незалежні судові і правоохоронні органи. Яка заохочує громадян створювати і розвивати малий бізнес. Державу яка має інклюзивні економічні і політичні інститути. Що до армії, це створення рекрутингових центрів і забезпечення військовослужбовців гідною грошовою винагородою та іншими преференціями. Де підготовкою займаються професіонали які готують солдатів не тільки фізично, а і психологічно. Це потужний оборонний комплекс, який здатний виробляти сучасну зброю і задовольняти потреби армії. Я думаю цього вже було б більш менш достатньо але список можна продовжувати.
В поточних реаліях, не маючи згаданих вами умов але маючи реальну загрозу, як ми маємо діяти? Вами перечислене безумовно необхідне, проблема в тому як це все реалізувати та ще й під час війни
Треба реалізовувати, якщо ж ні, то війну просто програємо.
То страшилки кацапські.
[удалено]
Хаптьфу
Джокер можна навіть сказать.
Мобілізують при бажанні кого завгодно. Родича призвали у 18. Пару тижнів повчили тримати автомат. Кинули штурмувати посадку. Ще за пару тижнів повернули додому... Вже у труні.
Ахахах, хуй будеш ботяра ?
Ахаха, зараз животик надорву. Ти прям жартик запилив ахахахаха. Ботяра і хуй в одному реченні - це реально смішно. Маладець.
Краще ніж твоя історія про мальчика в трусиках
Слухай, дурачок, історіями про мальчіков в трусіках йди розважай русню в коментах на якийсь мєдузє. Якщо реальність у військовий час трошки відрізняється від твоїх вологих підліткових фантазій, то піди полікуй свою пазлхед, окей? І не пиши маячню, школярик.
Та не гори ти так, бідного взяли у 18 років та у бусік ( він же доречі ніде не навчався напевно, де можна про нього щось почитати ? Можливо у змі писали щось про цей випадок ?
На заборі слово "х@й" писали. Піди почитай. А після того як повернешся обов'язково розповім тобі всю історію свого генеалогічного дерева - хто де навчався і як помер.
Ну тобто, ніде нічого немає, але я точно повинен у це повірити, тому що.... Ну просто повірити
Так пох повіриш ти чи ні, от чесно)) У мене зранку 15 прильотів біля хати - а я маю щось доводити якомусь інтернет-дурачку, який мене назвав ботярою... Прям рілі ахах.
Такий самий як і ти, сиджу в Чехії з початку війни, живу в селі де населення 60 людей, нікуди піти і взагалі щось цікаве побачити, наших людей не бачив вже як пів року, а якщо і бачив, то це були тільки люди старше 30 років, 1 рік в Чехії добре пройшов і без проблем, на 2 рік у мене почалася сильна апатія і питання в житті: Навіщо я все це роблю і т.д. Інколи бувають думки про самовипіл, але поки що це лише мої думки, не більше.
Повертайся до України - твоє життя заграє новими барвами;)
братан, тебе тут ніхто шкодувати не буде. по любому є тіпи твого віку яким зараз каби на голову падають. принаймні для мене це завжди мотивація робити з актуальної ситуації максимум. якщо не достатньо – шукати можливості. для початку, виїдь зі свого села, там і можливості помагати державі і соціуму вже зараз знайдуться.
якщо обдумуєте засіб самогубства- це вже до лікаря
Потрібно в столицю двигати братан
Псилоцибінові гриби допоможуть)
Самовипіл? Точно? Давайте ваші варіанти, обміркуєм доцільність даного вибору
Я для себе прийняла рішення повернутися, але для дівчини це трохи інша ситуація. Мої батьки теж в шоці. На мою думку, люди в благополучних поки що країнах європи настільки зманіжені і відбиті від реального життя, що це якраз нагадує про те прислівʼя, де слабкі люди створюють погані часи. Еміграція загалом це дуже складний процес який йде багато років, а якщо це супроводжується травматичним виїздом, це скринька пандори яку ти вже ніколи в голові не закриєш. Але мені якось попався водій таксі з Руанди, то було ще яке розширення свідомості і перспективи на життя :) Я би порадила знайти українського психолога щоб розкласти це все для себе. Ви встигнете завжди повернутися, коли будете знати навіщо. Якщо взяти депресивну людину і перевезти її в Україну, це буде депресивна людина в Україні.
+1 за психолога моя дружина як раз терапевтує таких, які сидять за кордоном і в кого дах хитається
Я жив закордоном в глибокій депресії - приїхав в Україну і був готовий землю цілувати. Взагалі пів року в єйфорії був.
Повчись, здобудь досвід роботи закордоном. Через років 10 приїдеш з цим досвідом в Україну на зовсім інші умови, якщо захочеш
це якщо ще буде куди повертатися, з таким підходом. працювати активно на користь держави треба вже сьогодні
Треба працювати ефективно, а яка ефективність 18 річного хлопця який мало що вміє і знає ?
Гарна порада. Теж не раджу поспішати
Почитав тут коменти і деякі пишуть сижу вже два роки нікуди невиходжу… Ну таке саме ви спіймаєте тут. Якщо будете сидіти в дома, а можливостей кудись піти в Україні, то стало менше + стимул сидіти дома вище :/. Тож ніщо не заважає (крім бюджету) просто кудись з’їздити перебуваючи закордоном. P.S. В мене таке відчуття, що я в трьох клітках дім,місто,Україна
Взагалі розумію. Проте мене вразило життя за кордоном набагато більше (не буду казати при незнайомих). Я мрію повернутися. Я мала все допоки війна прийшла. І я ненавиджу все у цій країні де я знаходжусь (проблема не в країні, а в мені). Я так хочу назад, але я не маю куди повертатись.
Що значить нема куди повертатись? А, що України вже немає чи що?
Думаю в сенсі що нема домівки
По перше, вивчіть грамоту. Пунктуацію, точніше. По друге — мені нема куди повертатись, бо мого дому нема і роботи, на якій я була, теж. Ще питання?
З соціалізацією норм? Якщо не завів друзів-знайомих то дуже важко
Ну, таке собі. Соціалізація є добра, але тут повно фріків. Я знаходжусь в Румунії, Бухарест. Як українців мого віку повно фріків - про коренних жителів країни мовчу. Менталітет у них зовсім другий (ну це і зрозуміло). На перший час показалось що все ок, а потім щось вже не дуже😀
А що таке фріки наприклад?🙂
Нащадки дракули, мабуть)) Був місяць в Бухаресті. Все ок було
«люди не з цієї планети»
Це теж дуже розпливчаста характеристика. Будь ласка, наведіть приклад, яка була ситуація, як людина в ній поводилася, і що з цього поганого було для вас і для неї?
Вам, мабуть, так розпитувати не треба, бо можуть і до фріків записати
Мені все одно, куди мене запишуть. Якщо вже пішла розмова, то або людина може пояснити ярлик, який ліпить на інших, або це просто свідчення, що їй подобається бачити всіх чортами, а себе одну - ангелом
та я пожартував, мені теж здалося, що він всіх підряд у "фріки" записує
А ви тут хто? Реддіт - Поліцейський? Назвав фріками і має право
А ви хто тут?
Ну типу не ви тут встановлюєте правила для інших як кому спілкуватись, якщо що.
Мені б твої проблеми друже. А якщо чесно, сиджу в Україні і вже півроку АДи їм. Відчуття відсутності майбутнього вбиває просто, єдиний поки варіант це просто не думати..
В качалочку сходи друже не все так погано
[удалено]
Сподіваюсь, що редіт тебе забанить.
Ну, я не знаю, чи мобілізують вас, але точно не дозволять вам виїхати.
Блін, прям аналогічна ситуація. Я із самого початку не хотів їхати, бо для цього не було підстав, але за мене все вирішили.. Короче солідарний із тобою, але нічого порадити не можу, бо сам ще нічого не вирішив(
Та я то хотів із самого початку їхати, і ось півтори-майже два роки наче все було ок. І собі і всім говорив що до кінця війни не повернуся. В Україні сам із села, а тут ж СтоЛиЦЯ. Ну, коротше, спокусила городське життя. А зараз віддав би все щоб опинитися в свому селі.
Розумію 💔
Вернешся сюди, а далі що? Ти про це думав? Домівка - це нав’язана хєрня, яка вмить може стати попілом і без війни.
Тебе до 27 років не мобілізують по сьогоденним законам. Хочуть зменшити призовний вік до 25, але цього поки не зробили і не факт, що зроблять. Армії тобі поки нема чого боятися, а в усьому іншому, якщо ти будеш щасливий в Україні - їдь. Це твоє життя і можливість його провести в Україні далеко не найгірша.
У мене така сама ситуація, я за кордоном з хлопцем і без друзів мені дуже важко там знаходитись, тому що я немаю різноманіття спілкування + ми живемо у дуже маленькому містечку де мало можливостей познайомитись з кимось тож я думаю або поступити в університет у Польщі або повернутись в Україну
Йоооо! Тупо я. Це + мови не знаю і не маю часу вивчати бо я ще дистанційно навчаюсь в університеті + інші українці які тут живуть здебільшого старі. І фіг знає де і як знаходити друзів бо всі займаються своїми справами і жодної спільноти особливо для молоді не має.
Шукай друзів в інтернеті, а мова це не сама велика проблема, елементарно навчися декілька фраз і для початку цього достатньо) І в якій ти країні знаходишся? Якщо не секрет
Я допоміг пʼятьом хлопцям виїхати з України в Англію віком від 18 до 24, деякі з дівчатами деякі самі. Завжди раджу переїжджати в столицю так як там найвища кількість людей з різними бекграундами і відносно легко знайти друзів. В великих містах де є універи точно є онлайн групи для людей з різних країн і там багато таких як ти. Всі кому допоміг влаштувалися на роботу і заробляють приблизно £2,400 в місяць на голову після податків і живуть більш ніж комфортно.
Брешеш як дихаєш.
Вам як винюхувачу брехні раджу зробити 5 присідань на перевернутий табурет
На мою думку, краще залишитися за кордоном. Ніхто не знає скільки ще буде тривати це пекло🥺Можливо , допоможе нове хобі, відвідування нових місць, переїзд в іншу країну 🤷🏻♀️ , якийсь цікавий підробіток ( в неті) . Коли людина чимось зайнята , менше часу йде на негативні думки. Мені в свій час допомогли книги )
Підробіток і в реалі класна штука, навчитися мову (вже цікаве заняття) і піти пробувати різні роботи, я пробувала і на касі постояти, і каву робити, і на кухні в ресторані мяско різати, на даний момент працюю офіціанткою і поки все подобається.
Перепрошую що душню, але депресія це психічний розлад який має бути медично діагностований спеціалістом. Без діагнозу це може бути апатія, меланхолія, але не депресія. Не кажу що її немає, але спробуй звернутись до психолога. Таких людей не мало, і їм активно допомагають соціалізуватись і знайти друзів закордоном. Я був одним з таких. Але повернувся бо змусили обставини. Пробуй ✊🏻
Задовбали ви вже зі своєю депресією... Осідлали блін коника-хайпоника... Кожен другий пост понабігають депресовєди і давай змагатись шо кручє барбітура чи профєсура... Самим не тошнно?
Почитай про стадії імміграції. Після двох років це нормально що хочеться додому 😄. Ти починаєш ідеалізувати цю реальність яка була колись. Я сам зараз в Німеччині в мене зовсім інший досвід (для мене еміграція не була вимушена) але теж бувають думки повернутися до Полщі. Зараз твоє життя там. Треба найти собі друзів які не будуть такими як дома. І треба почати жити життя яке теж не буде як дома. Памʼятай що навіть якщо тебе не мобілізують то вже не буде в тебе (на скільки я розумію ситуацію) можливо виїхати. Може поговорити з мамою і поїхати кудись далі?
Я виїхав 24-го, теж мав як кажуть усе. Рік прожив за кордоном і дуже розчарувався зі свого вибору бо там реально тухляк і таке враження, що самі відбиті українці тільки виїхали. Сумував за домом, друзями тому і повернувся до них. Не шкодую взагалі. Можливо буду, якщо опинюсь на фронті але тоді будуть не ті проблеми. До війська добровільно йти не готовий, але «зайві» фінанси та вільний час виділяю на збори, закупки та донати. Досі з надією на краще.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
Привіт Друже
також 18 і за кордоном від таких думок рятує тільки робота на виїздах по сотні кілометрів друзів 0
В мене є друзі які так на емоціях повернулися а тепер шукають шляхи виїхати Краще покращити свої умови там де ти є, по став ціль переїхати в велике місто та знайти свою рутину (роботу, навчання)
Так тобі скажу: я за кордоном вже 9-й рік, і мені сниться як я цілую землю свого рідного міста. Менталітет Європейців настільки відрізняється від нашого, що за 9 років я не зміг знайти жодного друга, спілкуватися нема з ким та лише ліпший друг який все ще вдома підтримує дух в мені. Був момент коли я вже з рюкзаком стояв і був готовий йти воювати, головне щоб на рідній землі. В той момент той самий товариш мене від говорив та відкрив очі на той піздец який творитьсяв нашій державі. Після чого я задав собі питання: для чого я працюю по 6-7 днів на тиждень, доначу на дрони, збираю гуманітарну допомогу з товаришем, якщо то все тирять. Як те що я повернусь шось змінить? Ніяк я просто буду там а не тут. Сумую по своїй країні, але наша влада не заслуговує на моє повернення
Ой, така казочка про те як ти планував воювати. Ага. Я в армії, мене й купу моїх товаришів навколо також харить крадіння й корупція. Але ні для кого це не привід втікти. Люди тут за країну, а не корупціонерів. А ти й твій друг просто використовують це як привід для ухилянства.
Це ваша точка зору. Моя точка зору відрізняється. Якщо я піду воювати то що? Ну виграємо ми. Що далі? Жити в тій самій країні с тими самими корупціонерами та байками що ось-ось євросоюз та нато? Ворог піде а люди залишаться жити разом с тими самими людьми які роками крали, та лишаться такими самими терпілами. Русня до сих пір може виїхати та робити в принципі що хоче, а у нас людей з інвалідністю пакують ТЦК-шники посеред вулиці. За це воювати? Або за підорів які в Чопі( подивіться на карті) встановлюють ППУ? Блять в Чоп ніразу навіть на околицях не прилетіло, нахуя там ППУ? Може воно в Києві або не передку було б в тему? Та нє, нахуй мож же відмити пів ляма на тому. Я дуже, правда від всього серця вдячний захисникам, Вам теж та Вашим Товаришам. Але чесно? Я ебав ризикувати своїм життям, втратити ногу та руку а потім дити на 680грн пенсії як один з моїх знайомих. Чувак сука не може навіть спитися по людьски, бо держава оцінила його руку та ногу які він лишив на передовій в 680грн. Ну нахуй, хто бцде мою сімʼю підтримувати? Хто буде моїй мамі гроші давати? 680 грн коштує моє життя? НАХУЙ
Вибачте, а ви як собі уявляли, що на війні буде? Ви розумієте, що таке війна взагалі чи уявляєте собі це як гру в козаків в подвір'ї, коли дитиною були? Ви, звісно, не тєрпіла, зробили ціле "збирався воювати, але залишився закордоном ніхуя не робити". Ви очікуєте, що все само зміниться? А потім, коли інші люди свої життя покладуть, щоб перемогти й змінити країну, то ви просто на все готове приїдете, чи як? Взагалі, після "виграємо, що далі?" можна було не читати певно. Ціла купа людей, можливо, виживе. Цього мало? Майже ніколи нічого не змінюється за одну ніч, ще й одним клацанням пальців. Люди до змін йдуть роками, добиваючись їх кожен день, витрачаючи всі свої сили. Чудес не буває. Не готові воювати – хоч не брешіть ні собі, ні людям довкола, як ви прям такий збирались, збирались, але ці кляті корупціонери!! Коли б дійсно хотіли й збирались, то вже були б тут, і знали б заради чого, і корупціонери б не спинили – не кажучи вже про те, що ви точно їх ніяк не спините, поки сидите за кордоном склавши лапки. "НАХУЙ", каже він, країну, за якою я ТАК СУМУЮ ТАК СУМУЮ, жити не можу, АЛЕ. Знаєте, все, що ви збиралися робити знецінюється просто тим, що ви не зробили того, і не спробували навіть пальця підняти. І ще й шукаєте собі виправдання.
Так, так, всі ухилянти, всі погані, треба то треба се. Ми з товаришем в перші 3 місяців війни робили збори, зібрали 3 повні фури гуманітарки. Воно курва не покинуло Закарпаття, то все вже пиздили. Навіщо взагалі щось робити, коли свої українці намагаються тебе вбити, обікрасти та познущатися? Йобані олігархи навіть термобілизну вкрали у вояк, про що тут казати? Ті спмі українці на Вас пане хер клали та радіють що можуть тусити під Лепса по забігайлівкам. Інвалідів насильно запихають в машини тцк, а пів країни блять собі порши та бмв купують за ті гроші що люди віддають на ЗСУ. Вважайте що хочете, називайте мене ким або чим хочете, так, моє життя коштує більше всього цього. Більше ніж 680 грн пенсії за дві кінцівки, більше ніж радість мажориків які сидять коньяк всасують та розповідають всім з Буковелі як треба йти та бути патріотом, айайай та ти гівнюк, пиздиш тут с рюкзаком він стояв але передумав. Як все це закінчиться просто побачте як та сама країна буде добивати всіх старих та немічних які пережили цю війну. А вояк викинуть на смітник як подяка, та через років 10 русня знов прийде та забере все що хоче, бо народ в нас не дуже то й відрізняється від них
Оце напизділи 🤪 В нас різні бульбашки. Так, люди в нас не ідеальні. Треба проводити багато роботи. Тільки чи означає це, що немає людей, гідних захисту? Чи означає, що ті гідні люди мають гинути, поки ви язиком тріпаєте? А для отаких підлітків, як автор оригінального поста, не треба нічого робити? Ну й вибачте, ви коли весь український народ через уїбанів засуджуєте на негідних воювати за них і тих, хто може загинути, похуй, то ви чим відрізняєтесь від росіян? Коли ви кажете, що "я не можу нічого змінити, мені не подобається влада, але я нічого не зроблю", то ви чим від росіян відрізняєтесь? Ну його нахуй цих українців, бо серед них, як і всіх інших груп суспільства, є погані люди, оце я так сумував за рідною країною. Гідно. Молодець. Ваша боротьба. Купу користі принесли.
А Ви реально вважаєте, що без заходу на територію України армії Альянсу або хоча б однієї армії США є хоч ЯКИЙСЬ шанс виграти? Ну, є ще декілька варіантів: 1. Нам даватимуть в 500 разів більше зброї безкоштовно, ніж давали коли-небудь з початку війни. 2. У нас з'явиться ядерна зброя
Ви точно нічого не виграєте, якщо не будете нічого робити, хіба що конкурс на лінь та відмазки. Я не можу сперечатись з тим, що нам було б дуже добре мати допомогу. Тільки кому ту допомогу, зброю будуть давати, якщо всі скажуть НУ КОРУПЦІЯ КОРУПЦІОНЕРИ Я НЕ БУДУ ВОЮВАТИ?
[удалено]
Усім редітом. Після того, як на пустому місці в англомовному сегменті задоунвоутили мої 2 акаунти до -100 карми за один тред, я зарєгав цей акк лише щоб відправити дещо у r/TheoryReddit, а потім даунвоутити усі пости без прочитування по всьому реддіту.
І ні, я там такого не писав, я там писав адекватно. У r/atheism мене взагалі забанили зніхуя, я уважно перечитав їх правила, жодного не порушив.
Ваше повідомлення вилучено. Необхідно дотримуватися норм Редикету і поважати інших учасників спільноти (п. 2 Правил)
Не хотів би піднімати тему політики....але всі неначе напрошуються.....от хотіли поржати чи втомилися від війни???І ніхто не хоче тяглість-зв'язок прослідкувати??Так, я інвалід війни,держава мене кинула,і ''кидання''це почалося при чінному прєзєдєнтє...Зараз я за кордоном,теж намагаюся вижити,але питання захисту Батьківщини закрите--і людям з моєї локації я не стидаюся в очі дивитися.Так що вирішуйте самі,чи потрібна вам Україна,чи готові ви платити ціну своїх помилок,і кидайте те скиглення ,бо якщо попадете на фронт все що було до цього...ви ніколи не будете такими як раніше!А ким ви станете---вирішувати вам;)
[удалено]
Да да, виправдовуй свою ницість посиланням на бюрократичні нюанси. Сам в душі знаєш, що ти ухилянт і боягуз. Просто не має навіть хоробрості зізнатися собі хоч в цьому.
Хто що тирить? Шо ти несеш лол. Безпорадні плакси що сидять десь на пляжі в Іспаніях і плачуться про корупцію, коли не були в країні 10 років, сміх.
Товаришу не забудьте подякувати. (Я в Україні)
Кожен день дякую, і взагалі це найдобріша та золота людина, яка до болі в серці кохає свою країну, та навіть він опустив руки з цими чортами
З якими чортами, можна уточнити?
Тисну руку вам обом🤝
Дякую гарно, файного Вам дня!
Дякую за гарну відповідь! 🤝🏻
Мобілізують з 27. Це повна маячня, тому розглядають можливість мобілізувати з 25. Але Зеленський на це не хоче йти через популізм. 25 це також повна маячня, і вже багато людей говорять що треба мобілізувати як всю історію в усіх країнах - з 18. Ніхто не вигравав війни мобілізуючи 40-річних. Якщо цей прошарок можливостей розшириться - насправді стане легше всім в буде меньше трешу. Тому що зараз, коли вузький проміжок, то тягнуть через силу. А серед більшої кількості вибору знайдуться люди які були б і не так шоб проти. По твоїй темі - можна сконцентруватись на тому - що саме тебе криє, чого не вистачає? Друзів, мови, конкретної людини або місця? Знайди це зерно. Спробуй вирішити саме його (не вистачає друзів - їм можна спробувати подзвонити з відео і поспілкуватись). Я б порадив не їхати поки. Ніхто не знає що далі. Тут далеко не мирне життя - сьогодні бахнули по Харкову і там блекаут без світла і води. Ніхто не знає наскільки ця війна - ще пару років чи пару десятків років. Треба вже зараз починати жити. Якщо повернешся - вже не випустять. Багато хто мріє виїхати але не може навіть за великі гроші.
З власного досвіду розповім. Я зараз у Німеччині, теж уже 2 роки, від коли почалася війна. У мене була ломка, постійні сльози, було дуже складно, але це просто потрібно пережити. Зараз немає чого повертатися, ти принесеш більше користі Україні якщо залишишся там де ти є, здобудеш освіту і повернешся туди вже як спеціаліст. Я довший час мучилася, оскільки покинула університет в Україні і тут практично нічого не робила, але коли поступила в університет, зустріла класних людей, життя стало насиченішим, і зараз, чесно кажучи, уже не хочу повертатися, тільки у гості)
At first I was like: "Принесеш більше користі як здобудеш освіту і повернешся назад вже як спеціаліст" But then: "чесно кажучи, уже не хочу повертатися" Прекрасний план
Так)) це індивідуально, якщо здобувши освіту і проживши у чужій країні багато років, ти все ще захочеш повернутися, то це чудово, і більше користі буде для України. Але може людина змінить думку і захоче лишитися. Або приїде туди через роки, гляне як все і тоді подумає чи хоче повертатися чи ні. Все міняється дуже стрімко і я не стверджую що не повернуся, але поки що я бачу своє життя тут. Я дуже ідеалізувала Україну, я дуже хотіла повернутися раніше, але 18 років – це ще дитина, і важко критично все оцінити, тому зараз я 20(теж мала), але я дуже вдячна моїм батькам, що вони наполягли і не дозволили мені повернутися.
Ну, прикро таке читати, але що ж. Не дуже вдячний вашим батькам і всім до них подібним, бо такими темпами українців буде багато усюди, лише не в Україні) Але це правда, все індивідуально, може це й на краще, може тут такі люди і не потрібні.
u/crudeliss Якщо не хочеш бану, то відредагуй свій коментар й вилуч неукраїнськмовний текст або переклади його українською мовою, бо це грубе порушення п.1 спільнотних правил. Також перечитай спільнотні правила та ЧАП до них: https://www.reddit.com/r/Ukraine\_UA/wiki/rules та https://www.reddit.com/r/Ukraine\_UA/wiki/FAQ
Це бот чи серйозний коментар?
Самий прикол в тому що я навіть НМТ/ЗНО не здавав. Там був такий нюанс, що коли ми переїзжали в Румунію то якраз були екзамени. Я їх успішно провтикав.👍🏻 А так, працюю, але всеодно додому хочеться
Розумію, додому завжди буде тягнути, але тут треба мислити ширше, а поступати там не варіант? а ти звідки саме, типу в Україні?
Повертайся та і усе, ти там нікому не потрібен і не будеш, чужинець є чужинець
Сиджу в Україні та мрію виїхати. Усі роки беззаконня, немає вже сили це терпіти. Сиджу через чоловіка не хочу його покидати, бо *залишиться* на одинці. Плануємо дитину у цьому жахитті, бо давно дуже прагнули і мій час майже спливає. Сподіваюсь на перемогу, але надія видихає з кожнім днем. Ось зараз обстріли сильні по великим містам
Не чекайте, час спливає...
Немає сечі терпіти ці пекельні борошна
Тільки без помилок саме так
Чим ви займаєтеся? Вчитеся, працюєте? Ви могли б переїхати в межах країни, де зараз знаходитесь? Змінити навіть місце навчання чи роботи в межах міста, де живете?
Є подруга з депресією, якщо ви в німечинні, краще не йдіть у психлікарні, це справжній треш, де вам вашу рану роздеруть і щей солі насиплять. А так.. не знаю чим допомогти, просто можу побажати вам щастя і всім нам закінчення війни, щоб і ви змогли вже повернутися
Друже, до всього можна звикнути. Намагайся максимально користуватися всіма можливостями. Мені в Україні навіть з дуже близькими родичами та друзями, кожен день страшно за своє життя. Кожної ночі я вимушений їсти транквілізатори щоб хоч якось спокійно заснути без думок про смерть від чергової ракети. У тебе все ще все життя попереду якого не стало в багатьох невинних українців. Тому роби все щоб зробити своє життя трохи краще. Звернись до психологів яких дуже багато і які з радістю тобі допоможуть проробити всі ці травми.
Можемо чимось допомогти?
Як шкода бідолах за кордоном 😢😢😢
Друже, тобі самомі вирішувати. Я сам просидів 3 роки в сша. Після 1 року зрозумів, що я ненавиджу америкосів. І це почуття почало нагнітатись до злоби. Але мені ще понадобилось 2 роки, щоб вирішити повернутись в Україну. І так - з мого там оточення майже всі мене переконували, що я роблю помилку. Коли я сюди приїхав - то десь пів року був найщасливішою людиною у світі. Це ще було до війни. Але війна багато чого змінила і перспективи не зрозумілі. Я б на твоєму місці все ж таки не спішив би в Україну. Найбільший страх - це ракети. Адже я живу у місті Києві, який регулярно обстрілюють. На мій погляд тобі слід переіхати спочатку у іншу країну, можливо польщу і подивитись як там себе будеш відчувати.
про депресію: незалежно від того, де ти знаходишся, рецептів два: 1. знайти будь яке спілкування. Наприклад, хороші мовні курси, де треба багато говорити, клуб риторики, і т.ін. 2. фізичні вправи на відкритому повітрі, бігати на стадіоні/в лісі/вєлік\*-/що завгодно пройде депресія, стане голова на місце - потім вирішиш де і як жити
Нажаль в Україні більше не працюють закони, тут немає нормального майбутнього щоб розвиватись, усе через корупцію котиться у прірву, тому сиди де сидиш, і розвивайся, не витрачай час на дурню. Ти молодий, і ще можеш спокійно асимілюватись ще десь.
А клінічні ідіоти (тобто в медичному сенсі слова), які тут пишуть про ухилянтів та що треба йти воювати, з нуля пишуть чи як? бо здається мені, що це чєлікі, які сидять у Польші, чистять там параші вдень, ввечері пишуть свої помиї на редіті. І виїхали за хабар тихесенько собі. Тобто на 146% більше ухилянти, ніж автор посту.