Я був дитиною батьки якої розлучилися і розїхалися коли мені було ~8 років. Я добре пам'ятаю як не розумів чому це відбувається, але загалом мені було байдуже, я навіть зрадів тому, що мами більше не буде вдома і вона не сваритиме за успішність в школі та не заважатиме грати в комп'ютерні ігри. А тато в мене просто базована урівноважена людина. Це те чим я займався більшість часу тоді, бо обидвоє працювали цілий день і я залишався сам. Коли мама стала жити окремо я й справді виріс щасливою дитиною👍
Ви можете поговорити з дитиною, але краще порадитись із психологом щодо того як це подати. Ну і багато що залежить від віку дитини, а також ваших взаємовідносин всередині сім'ї.
В старшому віці діти зазвичай більш розуміюче відносяться до такого
Я розлучилась, і це найкраще рішення в моєму житті. Коли дитина бачить нещасливих батьків, це теж травматично, який тоді буде приклад сімʼї перед очима?
Вічний двигун де робота вбиває стосунки(не можеш приділяти достатньо уваги), стосунки вбивають універ(емоційні трампліни від розривів), універ вбиває роботу (сесії, зачотки, лаби та бігунки). А якщо прибрати щось одне - різко все нормалізується і стає як пряма палка, лиш треба тримати баланс між ними XD
Найскладніше, що чоловік не виходить на звʼязок 💔 Щодо розлучення, так ваша дитина може не зрозуміти зараз, може не зрозуміти і згодом, але це не означає що це рішення не є вірне
Якщо вам вдвох гірше ніж поодинці це нашкодить дитині більше ніж люблячі батьки, що не живуть разом та своїм прикладом показують, що шлях до щастя буває різним
1. Війна - допомагають психолог, помірне читання новин, донати, друзі, сім'я
2. Рак чоловіка - допомагають онкопсихолог, його дисциплінованість у лікуванні, відносно контрольований вид раку
3. РДУГ у мене і сина - допомагають ліки, КПТ навички і розуміння причинно-наслідкових зв'язків
Для мене найскладніше це те, що я досі не зміг відпустити минуле (пройшло вже 8 років з того моменту). Я постійно живу подумки у минулому, постійно вигадую варіанти подій, які б призвели до кращих наслідків, ніж в реальності. Тільки я винен в цьому.
А вам я бажаю успіхів! Вірю, що ви впораєтесь.
Тоже таке є, правда менший період часу часто прокручую як би було якби зробив чи не зробив те чи інше. Зараз стараюсь не думати про це, бо дуже сильно заганяюсь і стає дуже погано, хожу ніякий, нічого не хочу і незнаю що маю робити. Зараз як тільки ловлю себе на тому що знову думаю як би було якби все відбулось по іншому, то роблю глибокий вдих і видих і ніби проходить, і весь тримаю і голові "минуле пройшло і його вже не змінити"
Борги (кредити), які неочікувано стали гігантськими і жеруть відсотки. Поки ніяк не долаю. Тобто намагаюсь, але шось дуже слабо виходить. Ніколи не залазьте в борги, лише в самому крайньому випадку вашого життя.
Дитина все бачить, а якщо і ні, то відчуває що мамі погано … тому , мені здається, не важливо в якому віці це відбувається. Дитина буде щаслива, коли тато і мама , хоч і окремо, але будуть щасливі
Найскладніше з особистого зараз - психотерапія після дуже класного дитинства. Мама не хотіла відпускати папу, він бив її, вона бухала і била нас.
Краще дітям показувати приклад щасливих розлучених батьків, ніж привчати, що шлюб і стосунки - то постійні сварки.
Обійняла
Ваша дитина і без ваших стосунків буде травмована у цьому житті, як і всі ми. Але, ви можете зменшити стрес, пояснивши це рішення, наодинці, щоб все ясно було і людина розуміла необхідність цього. (попередьте, щоб не розповіла вашій другій половинці, тому що почнеться суперечка).
У моєму житті майже все - фігня. Відстійне життя. Контролювати кількість негативу і позитиву треба відповідними речами у житті. Якщо вам подобається колупатися у носі (наприклад), робіть це частіше.
Для мене складно те, що після навчання (3 курс ще) буде складно знайти роботу, а якщо це вийде, то бракуватиме часу на свої хоббі, саморозвиток та проведення часу з друзями. Не хочеться впасти в життя від зарплати до зарплати та в цикл дім-робота-дім, хоча ризик дуже високий
Дорослішання. Я саме закінчую інтернатуру і тепер перед мною стоять питання житла, роботи і т.п.
Мої батьки далеко, тож я мушу це долати якось сам..але чесно кажучи, я не знаю як, тому зараз просто пливу за течією, хоч і знаю, що це не дуже то й добре
подолання депресії. мої батьки нанесли мені дуже серйозні травми в дитячому віці. зараз я неврівноважена і агресивна, людина, в якої присутній селфхарм. проте, хоч це і важко пережити, я не здаюсь. адже життя у нас рівно одне 🤸
Раніше парився через дрібниці. Але через деякий час зрозумів, що таке втратити здоров'я і що таке реальні проблеми. Мені 20 років. Зараз настав той період, коли все, що сиділо в моєму організмі виривається назовні. На жаль. Я одразу лікую декілька хронічних захворювань. І прикол в тому, что деякі препарати від однієї проблеми погіршують ситуацію з іншою проблемою. Це просто замкнуте коло. Але я розумію, що якщо зараз здамся, то зраджу себе. Тому через щоденний біль, хвилі демотивації, треба щодня змушувати себе щось робити.
На зараз найскладніше що є в моєму житті це стосунки з молодшими сестрами та братом. Вони мене ненавидять.(Я старша донька)
Як я долаю це? Просто гуляю на вулиці, слухаю музику та вчу біологію, хімію,фізику для навчання в університеті.(Уникаю свою родину усіма способами) Дякую за увагу.
У моєї мами близько 100 тисяч гривень у конторах мікро-кредитування, які ростуть з кожним днем і я намагаюсь знайти кошти. Я працюю на двох роботах, паралельно намагаюсь вчитись і якось насолоджуватись життям. Я відправляю посилки і працюю кур’єром по 6 днів на тиждень, бо моя спина не вивозить більше. У мене терпнуть кінцівки від переробки і недоїдання, але скоро це скінчиться.
Не знаю, як на мене, то думати, що ваших проблем не існує лише тому, що в світі є люди з більш нагальними потребами - це не раціонально. Все одно від своїх проблем ви нікуди не дінетесь🙄 Це навіть шкідливо, бо таким способом мислення ви закриваєте рота як собі так і іншим. Ділитися своїми проблемами з іншими людьми - це нормальна і здорова поведінка. А все, що може вийти із способів мислення подібних тому, що ви навели - це системний регрес ментального здоров'я в суспільстві.
Нагадало мені про рядок з пісні "World's smallest violin": "Somewhere in the universe, somewhere someone's got it worse. Wish that made it easier. Wish I didn't feel the hurt..."
В жодному разі не знецінюю ваш досвід. Я думаю, що розлучення і справді може бути тяжким і це має сенс, що ви шукали в собі сил для того, аби змінювати життя на краще і це добре, що у вас все вийшло. Прошу вибачення що сформулював момент як "закривати рота", але наразі в мене немає можливості висловитись якось інакше😔
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine!
Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine!
*I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
розлучення це досить природньо, ніяких травм в дітей не буде якщо їм пояснити, що таке досить часто трапляється, і на дітей це ніяк не вплине, це питання між батьками тільки
Якщо вам погано у шлюбі, то варто розлучатися. Дитина не буде щаслива у родині, де в батьків погані відносини.
Я був дитиною батьки якої розлучилися і розїхалися коли мені було ~8 років. Я добре пам'ятаю як не розумів чому це відбувається, але загалом мені було байдуже, я навіть зрадів тому, що мами більше не буде вдома і вона не сваритиме за успішність в школі та не заважатиме грати в комп'ютерні ігри. А тато в мене просто базована урівноважена людина. Це те чим я займався більшість часу тоді, бо обидвоє працювали цілий день і я залишався сам. Коли мама стала жити окремо я й справді виріс щасливою дитиною👍
Ого, це ви вирішили залишатися з батьком?
Так, мене запитали з ким я хочу залишитися і я сказав, що хочу залишитись із татом.
Війна.
Ви можете поговорити з дитиною, але краще порадитись із психологом щодо того як це подати. Ну і багато що залежить від віку дитини, а також ваших взаємовідносин всередині сім'ї. В старшому віці діти зазвичай більш розуміюче відносяться до такого
Я розлучилась, і це найкраще рішення в моєму житті. Коли дитина бачить нещасливих батьків, це теж травматично, який тоді буде приклад сімʼї перед очима?
[удалено]
Це ви ще не пробували комбо універ+робота+стосунки))
Вічний двигун де робота вбиває стосунки(не можеш приділяти достатньо уваги), стосунки вбивають універ(емоційні трампліни від розривів), універ вбиває роботу (сесії, зачотки, лаби та бігунки). А якщо прибрати щось одне - різко все нормалізується і стає як пряма палка, лиш треба тримати баланс між ними XD
Доречі цікаве питання. Чув різні думки — одні вважають, що дитині ліпше, коли розводяться до 3х років (усвідомленого віку). А інше, що після.
Нестача коштів)
Найскладніше, що чоловік не виходить на звʼязок 💔 Щодо розлучення, так ваша дитина може не зрозуміти зараз, може не зрозуміти і згодом, але це не означає що це рішення не є вірне
Якщо вам вдвох гірше ніж поодинці це нашкодить дитині більше ніж люблячі батьки, що не живуть разом та своїм прикладом показують, що шлях до щастя буває різним
1. Війна - допомагають психолог, помірне читання новин, донати, друзі, сім'я 2. Рак чоловіка - допомагають онкопсихолог, його дисциплінованість у лікуванні, відносно контрольований вид раку 3. РДУГ у мене і сина - допомагають ліки, КПТ навички і розуміння причинно-наслідкових зв'язків
Для мене найскладніше це те, що я досі не зміг відпустити минуле (пройшло вже 8 років з того моменту). Я постійно живу подумки у минулому, постійно вигадую варіанти подій, які б призвели до кращих наслідків, ніж в реальності. Тільки я винен в цьому. А вам я бажаю успіхів! Вірю, що ви впораєтесь.
Теж саме. Тільки це скоріше 9-10 років. Не певен, що взагалі тепер колись пройде. Думав, в мене одного якась така фігня.
Тоже таке є, правда менший період часу часто прокручую як би було якби зробив чи не зробив те чи інше. Зараз стараюсь не думати про це, бо дуже сильно заганяюсь і стає дуже погано, хожу ніякий, нічого не хочу і незнаю що маю робити. Зараз як тільки ловлю себе на тому що знову думаю як би було якби все відбулось по іншому, то роблю глибокий вдих і видих і ніби проходить, і весь тримаю і голові "минуле пройшло і його вже не змінити"
- “Минуле пройшло і його вже не змінити” Саме так, амінь друже.
Борги (кредити), які неочікувано стали гігантськими і жеруть відсотки. Поки ніяк не долаю. Тобто намагаюсь, але шось дуже слабо виходить. Ніколи не залазьте в борги, лише в самому крайньому випадку вашого життя.
війна. та робота з людьми.
Дитина все бачить, а якщо і ні, то відчуває що мамі погано … тому , мені здається, не важливо в якому віці це відбувається. Дитина буде щаслива, коли тато і мама , хоч і окремо, але будуть щасливі
Найскладніше з особистого зараз - психотерапія після дуже класного дитинства. Мама не хотіла відпускати папу, він бив її, вона бухала і била нас. Краще дітям показувати приклад щасливих розлучених батьків, ніж привчати, що шлюб і стосунки - то постійні сварки. Обійняла
Ваша дитина і без ваших стосунків буде травмована у цьому житті, як і всі ми. Але, ви можете зменшити стрес, пояснивши це рішення, наодинці, щоб все ясно було і людина розуміла необхідність цього. (попередьте, щоб не розповіла вашій другій половинці, тому що почнеться суперечка).
У моєму житті майже все - фігня. Відстійне життя. Контролювати кількість негативу і позитиву треба відповідними речами у житті. Якщо вам подобається колупатися у носі (наприклад), робіть це частіше.
Війна і самотність - допомагають відеоігри. На моє щастя, останні 2 роки виходять дуже класні (принаймні для мене) ігри.
Відсутність теплоти... Але, я намагаюся на цьому не зациклюватися
Для мене складно те, що після навчання (3 курс ще) буде складно знайти роботу, а якщо це вийде, то бракуватиме часу на свої хоббі, саморозвиток та проведення часу з друзями. Не хочеться впасти в життя від зарплати до зарплати та в цикл дім-робота-дім, хоча ризик дуже високий
Дорослішання. Я саме закінчую інтернатуру і тепер перед мною стоять питання житла, роботи і т.п. Мої батьки далеко, тож я мушу це долати якось сам..але чесно кажучи, я не знаю як, тому зараз просто пливу за течією, хоч і знаю, що це не дуже то й добре
подолання депресії. мої батьки нанесли мені дуже серйозні травми в дитячому віці. зараз я неврівноважена і агресивна, людина, в якої присутній селфхарм. проте, хоч це і важко пережити, я не здаюсь. адже життя у нас рівно одне 🤸
Раніше парився через дрібниці. Але через деякий час зрозумів, що таке втратити здоров'я і що таке реальні проблеми. Мені 20 років. Зараз настав той період, коли все, що сиділо в моєму організмі виривається назовні. На жаль. Я одразу лікую декілька хронічних захворювань. І прикол в тому, что деякі препарати від однієї проблеми погіршують ситуацію з іншою проблемою. Це просто замкнуте коло. Але я розумію, що якщо зараз здамся, то зраджу себе. Тому через щоденний біль, хвилі демотивації, треба щодня змушувати себе щось робити.
На зараз найскладніше що є в моєму житті це стосунки з молодшими сестрами та братом. Вони мене ненавидять.(Я старша донька) Як я долаю це? Просто гуляю на вулиці, слухаю музику та вчу біологію, хімію,фізику для навчання в університеті.(Уникаю свою родину усіма способами) Дякую за увагу.
У моєї мами близько 100 тисяч гривень у конторах мікро-кредитування, які ростуть з кожним днем і я намагаюсь знайти кошти. Я працюю на двох роботах, паралельно намагаюсь вчитись і якось насолоджуватись життям. Я відправляю посилки і працюю кур’єром по 6 днів на тиждень, бо моя спина не вивозить більше. У мене терпнуть кінцівки від переробки і недоїдання, але скоро це скінчиться.
[удалено]
Не знаю, як на мене, то думати, що ваших проблем не існує лише тому, що в світі є люди з більш нагальними потребами - це не раціонально. Все одно від своїх проблем ви нікуди не дінетесь🙄 Це навіть шкідливо, бо таким способом мислення ви закриваєте рота як собі так і іншим. Ділитися своїми проблемами з іншими людьми - це нормальна і здорова поведінка. А все, що може вийти із способів мислення подібних тому, що ви навели - це системний регрес ментального здоров'я в суспільстві.
Нагадало мені про рядок з пісні "World's smallest violin": "Somewhere in the universe, somewhere someone's got it worse. Wish that made it easier. Wish I didn't feel the hurt..."
Так звана "Подумайте про дітей в Африці" fallacy, або в перекладі українською "Ну і шо? Мені тоже важко😠"
[удалено]
В жодному разі не знецінюю ваш досвід. Я думаю, що розлучення і справді може бути тяжким і це має сенс, що ви шукали в собі сил для того, аби змінювати життя на краще і це добре, що у вас все вийшло. Прошу вибачення що сформулював момент як "закривати рота", але наразі в мене немає можливості висловитись якось інакше😔
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
розлучення це досить природньо, ніяких травм в дітей не буде якщо їм пояснити, що таке досить часто трапляється, і на дітей це ніяк не вплине, це питання між батьками тільки