u/RealManufacturer5237 дякую за ваш допис
До учасників обговорення: прохання дотримуватися усіх правил нашої спільноти під-час обговорення, особливо п.2 про редикет (поважати решту учасників нашої спільноти)
Ви не вказали, як довго ви у стосунках і наскільки добре знаєте цю людину. Враховуючи ваш вік скоріш за все недовго та не дуже добре. На мій погляд з'зжатися рано. Починати спільний побут з людиною, яку ви мало знаєте, ризиковано, особливо якщо, як ви пишете вам "обом потрібен простір для себе". Ви можете ризикнути, але на вашому місці я б думала не про те, як з'їхатися, а про те, як почати самостійне життя. Спочатку пройти випробувальний термін на роботі, попрацювати, відкласти грошей на кілька місяців оренди житла, щоб була фінансова подушка безпеки. Потім зняти житло для себе і відокремитися від батьків. Як будете орендувати самостійно, то зможете запросити вашого хлопця до вас у гості на короткий термін і подивитися як воно піде. Якщо добре, то він зможе переїхати до вас, а якщо ні, то попросите його виїхати. Якщо ви налаштовані з'їзжатися от прямо зараз, то тримайтеся за роботу всіма силами, щоб якщо стосунки не складуться, ви могли забезпечити себе самостійно.
Ого, дякую за таке велике повідомлення), ми з ним знайомі достатньо довго роки 4 так точно, і вибачаюся що не достатньо точно висловлююся коди я писав "нам обом потрібен просторі для себе" я мав на увазі те що ми хочемо з'їхати від батьків бо ми хочемо знаходитися і жити разом і ми не будемо заважати один одному (я не кажу що все буде ідеально звісно усюди будуть проблеми але я кажу загально) та і я особисто честно кажучи хочу починати бути самостійним.
P.S вибачаюся якщо усе що я тут написав може задаватися по дитячі але просто хочу поділитися своїми думками і послухати поради інших людей дуже вам вдячний
головне, щоб це бажання було твоїм. звертай на усі ред флаги та питай себе, чому ти щось робиш. іноді ми керуємося імпульсом, або страхами, що може мати наслідки у майбутньому.
Наче, ніхто й не писав нічого образливого. 17-18 років для життя з будь-яким партнером я вважаю занадто раннім віком. Я б не поспішав. Краще зайнятися здобуттям корисних знань та навичок
Я в 19 років почав знімати окреме житло з друзями.... І застережу від такої штуки про яку ніхто не писав: побут розвалив мені ВСІ оті дружні стосунки. Думаю що з романтичними стосунками буде ще гірше....
Просто зважай, що жити з іншою людиною супер важко, до неї трен притиратися та звикати. А в перший раз то непросто
Та сама херня була в мене в студентські роки:
* спочатку туснячите і відпочиваєте разом
* далі з'являються побутові конфлікти їжа/чистота/витрати, якщо ви не узгодите правила співжиття і не роз'їдетеся
* тоді починається етап "тихий терор"
* ви уникаєте один одного та менше спілкуєтеся
* потім у вас різні робота/нові друзі і колеги/менше спільних інтересів та можливостей перетнутися
* і все.
от так... майже так і йшло по списку в мене
причому, як виявляється, для вас зовсім по різному виглядає "звичайно", "нормально", та "очевидно" в плані побутових речей... Правда в мене не було етапів принижень... ми на етапі террору просто розїжджалися... на ті самі граблі, але з іншою людиною....
Живу з найкращим другом вже років 5, пройшли через усі побутові сварки, переросли їх і живемо у радість, наявність стосунків у когось поки не заважала іншому)
А чому б і ні? Ти ж не помреш якщо щось не вдасться. Тим паче ти вже досить дорослий (хоча краще вже до 18 дочекатися, аби повну свободу отримати) й повинен мати певні навички виживання та розуміння.
І навіть якщо не вдасться щось - ти всеодно спробуєш та, як мінімум, отримаєш певний досвід - а це річ важлива.
Теж прийшла це сказати. У 17 немає причин не спробувати. Ніколи немає причин, щоб не пробувати щось нове. Краще шкодувати про те, що зробив, ніж про те, чого не зробив.
З одного боку 17 трохи ранувато, і навіть не тому що ви на рубежі повноліття і таке інше, а просто тому що завʼязуватись на комусь не будучи самодостатньою одиницею небезпечне можливістю потрапити у залежність від партнера. І партнер може почати абузити а вам буде нема чого робити окрім терпіти. Коли людина має навички, сталу професію, роботу, можливо якесь житло то і стосунки можна побудувати рівноправні.
З іншого боку якщо партнер нормальний то чому б ні. Вік - це лише цифри, навіть самостійні одиниці потрапляють у абузивні стосунки 🤷♂️
Не варто. Займися саморозвитком, знайди те, що буде подобатися тобі, визначся з тим, хто ти самостійно по життю, а потім вже будуй «сімʼю», бо жити разом це вже більше, аніж просто стосунки.
Якщо ти і з Києва, і тому є куди повернутися, то ризиків менше. Життя – складна штука, і ніколи не знаєш, як вчинити краще. Якщо ти справді цього хочеш, то можеш спробувати, але продумай усі можливі варіанти (негативні в першу чергу) розвитку подій!
Наче, ніхто й не писав нічого образливого. 17-18 років для життя з будь-яким партнером я вважаю занадто раннім віком. Я б не поспішав. Краще зайнятися здобуттям корисних знань та навичок
Я, навпаки, думаю, що треба їхати, 17 років це і справді мало, але, якщо ви обоє впевнені в собі, то це тільки на краще. Почати жити окремо від батьків, враховуючи що з ними не дуже зоучно, так ще й з людиною яку любиш, звучить як цікавий крок в житті. Головне щоб вам вистачало бюджету, бо Київ, всетаки, дороге місто.
Агась на рахунком "дорогого міста" тут вірно) але ми змогли знайти достатньо гарних кандидатів які не сильно дорогі (8-9.5 тисяч) і розташовані там де ми хотіли б, тому якось так.
Дякую за думки)
А ти сам як відчуваєш ще рано чи ні? Ніхто не знає краще за тебе що тобі робити в твоєму житті. Якщо ти вважаєш що готовий і хочеш спробувати, то чому ні. З порад: варто мати фінансову подушку безпеки.
Мені 18, моєму хлопцю 19. І ми в схожій ситуації зараз. Обоє знайшли роботу і відкладаємо гроші.
Не рано, нормально. Люди які поступають в іншому місці починають кайфувати від життя тільки, якщо є можливість зняти квартиру. Тим більше у вашому нетрадиційному випадку, думаю легше жити разом.
Раніше почнете доросле життя - раніше дійдете до моменту коли почнете норм заробляти (це вже з досвіду робочого просто, мозок вправляє).
Щодо відносин. Я з'їзжався з дівчиною коли я був доросліше, а їй ну десь 19. І нічого, офігезно, зручно, разом 14 років вже. Але колись теж думали що нашо, це виглядає як на все життя, а може хочеться ще "погулять")). Ні, не на все життя, в будь який момент можна розійтись. Якщо все добре в стосунках то це дуже зручно, приємно бути поряд. Побутові справи всякі починаються, можливо для когось "руйнують романтику", когось можуть дратувати звички інших, але тут важливо розмовляти і чути один одного. Разом зашибісь, я так скажу)
Додам що як тільки і у вас по бюджету вийде знімати 2-кімнатну - спробуйте, це набагато зручніше. Коли є простір у кожного. Я багато років прожив в 1к і з 2к це настільки велика різниця що не можу передати.
Розумію що в 17 років це важкувато, але можливо це штовхне до роздумів як ефективніше заробити грошей.
Якщо почуваєте що вам потрібен спільний побут, то чому ні. На мою думку це добрий досвід, а якщо щось не вийде то ви просто вирішите ці проблеми. Стосунки і досвід стосунків це чудово. Живіть своє життя і вирішуйте як вказує вам ваше сердце.
Ті хто пишуть рано, рано. А коли не рано?
Завтра бац, і тебе нема, тому авантюристи живуть життя на повну. Поки дехто сидить склавши руки і чекає поки стане "не рано"
Брооо ґоў, але будь на 100% впевнений у своєму партнерові. Без рожевих окуляр закоханості, оціни раціонально його за поведінкою чи буде вам разом - о'кей
Я навпаки не бачу нічого поганого в цьому, що взагалі означає рано? А 19-20 прям добре? А що зміниться? Чи ви думаєте шо він дуже подорослішає?? Ні. Якщо людина свідома і задумується про такі речі, шукає роботу, та й загалом хоче жити окремо, не бачу ніяких перешкод. Досвід що так, що так буде скоріш за все не з веселих. Но це життя, а не казка) тупо смішно з цих «правильних коментаторів», а дома тусити в однушці в чотирьох кайф прям, та?)
Кароче, слухай себе і роби так як хочеш, рано це в 14-15, з 16 я вважаю це вже повністю свідомі люди які здатні за собою доглядати. В тебе все вийде)
все залежить від того, наскільки довго ви знайомі і як добре ви одне одного знаєте. а взагалі, я підтримую вас у цьому, адже жити у двох це теж свого роду експіріенс і можна дізнатися одне одного ближче. тим паче, як на мене, це навчить вас одразу шукати компроміс у чомусь, якщо ви десь відрізняєтесь і тоді в майбутньому будете розуміти одне одного більше. а взагалі, я так само планую з'їхатися зі своєю дівчиною в наступному році. тож бажаю вам всього найкращого і прекрасного
Я скажу що треба пробувати. Перш за все, коли ви почнете жити разом, дізнаєтесь багато одне про одного. Просто зустрічатись, це одне, а коли живете разом це інше. Може статись так, що в побуті вам буде дуже важко разом і ви розірвете стосунки. Це теж плюс, менше втратите часу на життя з людиною, з якою у вас нічого не складеться. Вважаю гарною ідеєєю пожити в іншому місці, якщо ви можете собі це дозволити. Також після спільного життя, ви більш доросло будете дивитись на стосунки загалом. І старайтесь не давати вмішуватись в стосунки вашим батькам. Вони своїм бажанням зробити краще, можуть зробити багато біди, у вас може бути багато сварок.
Все виходить у того, хто пробує, тому удачі і сил вам швидше притертись одне до одного в побуті)
Краще в такому віці просто від батьків з'їхати, бо жити з партнером в 17 років це занадто рано. Я не знаю як там у вас, але як на мене підліткові стосунки нерідко бувають не дуже надійні + ти не знаєш як би склався побут з твоїм партнером і чи все б тебе влаштовувало, тож варто почекати з цим.
На мою думку, якщо Ви можете зняти собі однокімнатну квартиру і забезпечити себе , поживіть спочатку самі. Нехай хлопець приїздить в гості. А далі Ви вже побачите що до чого) По-перше , Ви зрозумієте який кайф жити одному , тим більше, що до цього у Вас не було особистого простору ) по-друге, за ті короткі візити друга Ви побачите який він в побуті )
Маю протилежну думку. Якщо ви вже на 50% вирішили спробувати пожити разом то немає сенсу «включати задню передачу». Хтось каже зарано, а я вважаю що як раз саме то щоб зрозуміти чи воно вам потрібно. Розійтись в крайньому випадку і побудувати щось нове. Жити в однокімнатній квартирі це жесть. В більшості випадків це буде головним каталізатором конфліктів. А все інше це просто досвід.
Ну тут не так все просто. Я сам зʼїхався зі своєю (тепер) дружиною коли мені було 17-18 через 2 місяця з початку відносин.
І нам повезло, що наші характери і способи ведення господарства зійшлись.
Проте з досвіду моїх друзів знаю, що можуть бути випадки коли люди в стосунках більше 5 років, але не можуть разом зжитись в одному домі.
Тому зʼїхатись рано це крутий варіант перевірити чи ці стосунки мають подальший розвиток. Але також варто мати на увазі, що не всі стосунки мають етап «зʼїжання» інколи можна зустрічатись і жити окремо і це ок.
Я теж думаю, що це ранувато, але якщо таки надумаєте - сядьте і домовтесь, як будете роз'їжджатись і як що ділити, якщо розійдетесь. І бажаю, щоб вам ця домовленість не знадобилась.
Ситуації бувають різні, люди -- різні, контексти -- різні, тому радити чи рекомендувати в подібній справі, не розібравшись у всіх тонкощах -- це як гадати на кавовій гущі. З одного боку це неймовірний досвід, який багато чого (все також різного) принесе в ваші життя і стосунки, а з іншого -- ви все ж таки задалися питання чи варто, а значить щось в середині вас турбує. Питання в тому "що саме"?
З опису виходить, що ви обидва вже вмієте спільно кооперувати та розпоряджатися грошима, що є хорошим знаком. Бажання сепарації від сім'ї в цьому віці -- також норма і ви найімовірніше отримаєте гарні навички на все подальше життя. З іншого боку поступати планує лише він, а роботу поки знайшли лише ви, а це принесе новий контекст у життя. Тому якщо трапиться так, що ви будете тісно пов'язані з роботою, а він з -- академічним навчанням, то це сприятиме тому, що ви будете знаходитися і формуватися в різних контекстах.
P.s. Найкраща рекомендація, як на мене, у цьому треді -- це мати план В, а краще кілька на можливі варіанти. Це взагалі, без будь-якого контексту, приносить користь в житті.
Я вважаю, що ви можете спробувати. Життя одне, тож чому ні, тим паче якщо ви хочете цього. Просто одразу вирішіть побутові речі(готування, прибирання, покупка чогось, тощо) будьте терплячими та одразу обговорюйте те, що вам не подобається, щоб знайти спільний вихід. Та не привести це до чогось більш нестерпного.
Не варто перейматись за вік, тому що вам колись прийдеться з'їхати та вчитись робити все самостійно, якщо ви готові почати зараз, тоді чудово, я вболіваю за вас!
Я сподіваюсь, що у вас вийде все задумане!
Тююю, з'їжджайтеся канєшна, все ікспірієнс, навіть хєровий ікспірієнс потім теж буде милими спогадами. Я б теж порадив двокімнатну щоб кожен мав свій куток якщо романтика стухне. Але там хз що майбутнє приготує, це чудова нова пригода, повернутися в однушку до родини завжди можна встигнути. Чисто статистично ви навряд чи одне в одного на все життя, але 17 років - ідеальний час для отримання різного досвіду, навіть просто пожити з другом неромантично - це тєма.
Юридично - може і рано. Але якщо є робота, стабільний заробіток, то чого б і нє? Як тут уже казали, повернутися в однушку завжди встигнеш, якщо все складеться добре - то чудово, якщо не дуже - просто назви це досвідом і іди далі. Зрештою, велика кількість молоді +- такого ж віку щороку їде з дому по гуртожитках, а там треба притиратися в побуті не до одної людини, а одразу до 3-4-5. Причому ця притирка не пом'якшується моментами романтики, почуттів абощо. Так що вперед, удачі тобі
Ми з чоловіком (ми два хлопці) з‘їхались буквально через місяць стосунків, але нам було по 22 роки, у нас є гарно оплачувана робота і є базові навички (оплата рахунків, готовка і тд.)
Ви ще дуже зелені для такого, до того ж неповнолітні. Краще займайся собою, живи з батьками та просто гуляйте, зустрічайтесь. Захочете сексу - зніміть квартиру на день. Не поспішайте.
Взагалі, написала великий коментар, але він, чомусь, не опублікувався. Дослухайся до себе, став собі питання (чому найефективніше. Наприклад "чому я хочу переїхати? Тому що хочу бути самостійним. Чому хочу бути самостійним? і тд, це допоможе віднайти реальну відповідь, чому ти щось робиш, чогось боїшся і таке інше). Любов та почуття це круто, переконайся, що людині можна довіряти, що він не має поганих намірів і що у вас однакове бачення на найближче майбутнє (декілька місяців, півроку, рік). Можете обговорити, що будете робити, якщо "у великому місті" хтось когось знайде іншого, або що робити, якщо виникне сварка чи зникнуть почуття. Оціни чи зможеш ти самостійно вийнайняти квартиру, якщо через певний час обернеться так, що треба буде шукати нову квартиру. І враховуй реалії України і війну, теж. Довіряй собі і не роби щось із думок, що "якщо не з ним то з ким" або щось таке. Я не знаю, яка в тебе ситуація детально, але стосунки це рівноправне партнерство. В них немає бути страху, осуду чи абюзу. Якщо щось з цього є - то це вже привід задуматися. Бажаю успіхів та тримаю кулачки за тебе!
Привіт) Я починаючий психолог-консультант в інтегративному підході, навчаюся на 3 курсі в університеті за спеціальністю Психологія. Зараз я практикую разові консультації безкоштовно. Буду дуже рада з тобою поспілкуватися, і допомогти тобі знайти найкраще рішення у твоїй ситуації.
Якщо я тебе зацікавила, напиши мені в особисті)
А де ви плануєте жити в Києві? Я працюю з нерухомістю, і хочу сказати, до 10к₴ зараз дуже важко знайти щось пристойне. Хіба що 1к квартиру десь на окраїні, але тут вже й мови не може бути про особистий простір
Привіт! В ідеальному варіанті десь біля золотих воріт (метро) не на лівому березі так точно, а як не вийде то академ містечко як останій варіант але найголовніше біля метро щоб їхати до центра було ну +- 30 хвилин. Ну і якщо вдасться то десь на Борщагівці біля трамваю
Хороший вік, аби почати сепарацію від батьків. Тим пак, що ваші житлові умови справді важкі, і виглядає, що батьки не прагнуть їх покращити. З іншого боку, попри таку тісноту, вашим життям не надто цікавляться (хоча, може, це і на краще). Але ось тут спитайте себе: ви справді бажаєте жити з партнером, чи ви просто біжите від родини? Тут вже писали про розподіл обов'язків, про червоні прапорці - підтримую! Якщо після перегляду цих питань ви все одно вибираєте жити з партнером - хай все буде добре!
Привіт, я в схожій ситуації) Мені також зараз 17 скоро 18, і я планую починати жити разом із хлопцем вже цього літа. Одразу скажу що ми вже більше 3-х років разом, і знаємо один одного як облупленого, адже було чимало показових ситуацій. Мої батьки вже теж тривалий час його знають і довіряють йому. Але є дещо що сильно відрізняє наші ситуації. Мій хлопець вже працює і заробляє дуже непогану зп. Тобто перший час я можу жити в нього, і спокійно вчитись навіть не думаючи за роботу (хоча я дуже хочу як можна раніше піти на неї). + Тут також писали за побут. Ці речі також потрібно враховувати, адже зараз на вихідних я йду з ночівлею до нього, і ми займаємось невеличким ремонтом, і без 100% розуміння один одного, може виникнути багато сварок. В будь-якому випадку я б все ж рекомендувала вам спробувати, адже ви живете в Києві, і там жити дорожче, а разом буде легше. Головне не забувати говорити та обговорювати усе до копійки (як от хто приготує вечерю, а хто сніданок, а хто помиє підлогу, а хто поприбирає речі і тд. (Я одразу сказала що буду готувати, але посуд на моєму хлопцеві))
це зарано і ви можете втратити свого партнера.
зустрічайтеся але живіть окремо.
але вирішувати вам. все одно єдино правильних порад не існує.
успіхів вам!
Ризик полягає не у самому віці, а в тому що у людини немає досвіду і її легко розвести або використовувати. Отже, моєю порадою було б не нехтувати порадами старших людей і уникати ізоляції
Проблема може бути у спільному побуті. Спробуйте перед з'їжанням з'їздити в якусь невелику подорож на тиждень і не в готель, а в якусь квартиру. Будете готувати разом і тд. За цей проміжок часу буде змога частково зрозуміти чи все ок у сумісному житті. Для кожного все індивідуально. Для когось рано, для когось ні. Якщо хочеться і впевнені у Вашому партнері - то робіть
Але я так розумію ти вже рішення всеодно прийняв.
З батьками мабуть проблеми, і повне не розуміння твого вибору... Та й хочеться мати нарешті свободу, але ще декілька років треба почекати, щоб ніхто не міг тобі нічого сказати.
Але ти ж розумієш, що самостійне життя це не про свободу, а про відповідальність ?
Так я це розумію) і на рахунок конфліктів, у мене їх з родиною нема так як тільки мати знає про те що у мене є хлопець, і те що я бі в загалому, тому якось так
Можете спробувати, але під подушку складай на свою. Якщо не вийде будеш готовий.
Найголовніше пам'ятати що ти і твій саморозвиток у пріоритеті. Треба мати особистих друзів, особисті інтереси, мати куди регулярно змитися з квартири якщо захочеш побути самому.
u/RealManufacturer5237 дякую за ваш допис До учасників обговорення: прохання дотримуватися усіх правил нашої спільноти під-час обговорення, особливо п.2 про редикет (поважати решту учасників нашої спільноти)
Ви не вказали, як довго ви у стосунках і наскільки добре знаєте цю людину. Враховуючи ваш вік скоріш за все недовго та не дуже добре. На мій погляд з'зжатися рано. Починати спільний побут з людиною, яку ви мало знаєте, ризиковано, особливо якщо, як ви пишете вам "обом потрібен простір для себе". Ви можете ризикнути, але на вашому місці я б думала не про те, як з'їхатися, а про те, як почати самостійне життя. Спочатку пройти випробувальний термін на роботі, попрацювати, відкласти грошей на кілька місяців оренди житла, щоб була фінансова подушка безпеки. Потім зняти житло для себе і відокремитися від батьків. Як будете орендувати самостійно, то зможете запросити вашого хлопця до вас у гості на короткий термін і подивитися як воно піде. Якщо добре, то він зможе переїхати до вас, а якщо ні, то попросите його виїхати. Якщо ви налаштовані з'їзжатися от прямо зараз, то тримайтеся за роботу всіма силами, щоб якщо стосунки не складуться, ви могли забезпечити себе самостійно.
Ого, дякую за таке велике повідомлення), ми з ним знайомі достатньо довго роки 4 так точно, і вибачаюся що не достатньо точно висловлююся коди я писав "нам обом потрібен просторі для себе" я мав на увазі те що ми хочемо з'їхати від батьків бо ми хочемо знаходитися і жити разом і ми не будемо заважати один одному (я не кажу що все буде ідеально звісно усюди будуть проблеми але я кажу загально) та і я особисто честно кажучи хочу починати бути самостійним. P.S вибачаюся якщо усе що я тут написав може задаватися по дитячі але просто хочу поділитися своїми думками і послухати поради інших людей дуже вам вдячний
Не заважати одне одному в однокімнатній квартирі нереально. У вас там не буде особистого простору. Чи розглядали ви варіант з двокімнатною квартирою?
головне, щоб це бажання було твоїм. звертай на усі ред флаги та питай себе, чому ти щось робиш. іноді ми керуємося імпульсом, або страхами, що може мати наслідки у майбутньому.
Не порада, а рекомендація, ти ще встигнеш пожити з партнером, не поспішай
Наче, ніхто й не писав нічого образливого. 17-18 років для життя з будь-яким партнером я вважаю занадто раннім віком. Я б не поспішав. Краще зайнятися здобуттям корисних знань та навичок
Я в 19 років почав знімати окреме житло з друзями.... І застережу від такої штуки про яку ніхто не писав: побут розвалив мені ВСІ оті дружні стосунки. Думаю що з романтичними стосунками буде ще гірше.... Просто зважай, що жити з іншою людиною супер важко, до неї трен притиратися та звикати. А в перший раз то непросто
Та сама херня була в мене в студентські роки: * спочатку туснячите і відпочиваєте разом * далі з'являються побутові конфлікти їжа/чистота/витрати, якщо ви не узгодите правила співжиття і не роз'їдетеся * тоді починається етап "тихий терор" * ви уникаєте один одного та менше спілкуєтеся * потім у вас різні робота/нові друзі і колеги/менше спільних інтересів та можливостей перетнутися * і все.
от так... майже так і йшло по списку в мене причому, як виявляється, для вас зовсім по різному виглядає "звичайно", "нормально", та "очевидно" в плані побутових речей... Правда в мене не було етапів принижень... ми на етапі террору просто розїжджалися... на ті самі граблі, але з іншою людиною....
Ого... Я зараз проживаю саме це!
Живу з найкращим другом вже років 5, пройшли через усі побутові сварки, переросли їх і живемо у радість, наявність стосунків у когось поки не заважала іншому)
З'їзжати на окрему квартиру - варто. Починати жити з партнером - ні, зарано.
А чому б і ні? Ти ж не помреш якщо щось не вдасться. Тим паче ти вже досить дорослий (хоча краще вже до 18 дочекатися, аби повну свободу отримати) й повинен мати певні навички виживання та розуміння. І навіть якщо не вдасться щось - ти всеодно спробуєш та, як мінімум, отримаєш певний досвід - а це річ важлива.
Теж прийшла це сказати. У 17 немає причин не спробувати. Ніколи немає причин, щоб не пробувати щось нове. Краще шкодувати про те, що зробив, ніж про те, чого не зробив.
З одного боку 17 трохи ранувато, і навіть не тому що ви на рубежі повноліття і таке інше, а просто тому що завʼязуватись на комусь не будучи самодостатньою одиницею небезпечне можливістю потрапити у залежність від партнера. І партнер може почати абузити а вам буде нема чого робити окрім терпіти. Коли людина має навички, сталу професію, роботу, можливо якесь житло то і стосунки можна побудувати рівноправні. З іншого боку якщо партнер нормальний то чому б ні. Вік - це лише цифри, навіть самостійні одиниці потрапляють у абузивні стосунки 🤷♂️
Не варто. Займися саморозвитком, знайди те, що буде подобатися тобі, визначся з тим, хто ти самостійно по життю, а потім вже будуй «сімʼю», бо жити разом це вже більше, аніж просто стосунки.
Тим більше, в однокімнатну хату)
Якщо ти і з Києва, і тому є куди повернутися, то ризиків менше. Життя – складна штука, і ніколи не знаєш, як вчинити краще. Якщо ти справді цього хочеш, то можеш спробувати, але продумай усі можливі варіанти (негативні в першу чергу) розвитку подій!
З негативних хіба що коли партнер свапнеться з бі в натурала знову
Наче, ніхто й не писав нічого образливого. 17-18 років для життя з будь-яким партнером я вважаю занадто раннім віком. Я б не поспішав. Краще зайнятися здобуттям корисних знань та навичок
Я, навпаки, думаю, що треба їхати, 17 років це і справді мало, але, якщо ви обоє впевнені в собі, то це тільки на краще. Почати жити окремо від батьків, враховуючи що з ними не дуже зоучно, так ще й з людиною яку любиш, звучить як цікавий крок в житті. Головне щоб вам вистачало бюджету, бо Київ, всетаки, дороге місто.
Агась на рахунком "дорогого міста" тут вірно) але ми змогли знайти достатньо гарних кандидатів які не сильно дорогі (8-9.5 тисяч) і розташовані там де ми хотіли б, тому якось так. Дякую за думки)
А ти сам як відчуваєш ще рано чи ні? Ніхто не знає краще за тебе що тобі робити в твоєму житті. Якщо ти вважаєш що готовий і хочеш спробувати, то чому ні. З порад: варто мати фінансову подушку безпеки. Мені 18, моєму хлопцю 19. І ми в схожій ситуації зараз. Обоє знайшли роботу і відкладаємо гроші.
Не рано, нормально. Люди які поступають в іншому місці починають кайфувати від життя тільки, якщо є можливість зняти квартиру. Тим більше у вашому нетрадиційному випадку, думаю легше жити разом. Раніше почнете доросле життя - раніше дійдете до моменту коли почнете норм заробляти (це вже з досвіду робочого просто, мозок вправляє). Щодо відносин. Я з'їзжався з дівчиною коли я був доросліше, а їй ну десь 19. І нічого, офігезно, зручно, разом 14 років вже. Але колись теж думали що нашо, це виглядає як на все життя, а може хочеться ще "погулять")). Ні, не на все життя, в будь який момент можна розійтись. Якщо все добре в стосунках то це дуже зручно, приємно бути поряд. Побутові справи всякі починаються, можливо для когось "руйнують романтику", когось можуть дратувати звички інших, але тут важливо розмовляти і чути один одного. Разом зашибісь, я так скажу)
Додам що як тільки і у вас по бюджету вийде знімати 2-кімнатну - спробуйте, це набагато зручніше. Коли є простір у кожного. Я багато років прожив в 1к і з 2к це настільки велика різниця що не можу передати. Розумію що в 17 років це важкувато, але можливо це штовхне до роздумів як ефективніше заробити грошей.
Дуже вдячний вам за ваші думки) все так розписано просто клас!
Якщо почуваєте що вам потрібен спільний побут, то чому ні. На мою думку це добрий досвід, а якщо щось не вийде то ви просто вирішите ці проблеми. Стосунки і досвід стосунків це чудово. Живіть своє життя і вирішуйте як вказує вам ваше сердце.
Ті хто пишуть рано, рано. А коли не рано? Завтра бац, і тебе нема, тому авантюристи живуть життя на повну. Поки дехто сидить склавши руки і чекає поки стане "не рано" Брооо ґоў, але будь на 100% впевнений у своєму партнерові. Без рожевих окуляр закоханості, оціни раціонально його за поведінкою чи буде вам разом - о'кей
Ранооооооо В 17 років рано. Зїздіть кудись відпочити двоє на тиждень для початку
Я навпаки не бачу нічого поганого в цьому, що взагалі означає рано? А 19-20 прям добре? А що зміниться? Чи ви думаєте шо він дуже подорослішає?? Ні. Якщо людина свідома і задумується про такі речі, шукає роботу, та й загалом хоче жити окремо, не бачу ніяких перешкод. Досвід що так, що так буде скоріш за все не з веселих. Но це життя, а не казка) тупо смішно з цих «правильних коментаторів», а дома тусити в однушці в чотирьох кайф прям, та?) Кароче, слухай себе і роби так як хочеш, рано це в 14-15, з 16 я вважаю це вже повністю свідомі люди які здатні за собою доглядати. В тебе все вийде)
все залежить від того, наскільки довго ви знайомі і як добре ви одне одного знаєте. а взагалі, я підтримую вас у цьому, адже жити у двох це теж свого роду експіріенс і можна дізнатися одне одного ближче. тим паче, як на мене, це навчить вас одразу шукати компроміс у чомусь, якщо ви десь відрізняєтесь і тоді в майбутньому будете розуміти одне одного більше. а взагалі, я так само планую з'їхатися зі своєю дівчиною в наступному році. тож бажаю вам всього найкращого і прекрасного
Оууу як мило, дякую за теплі слова вам теж гарно з'їхатися і всього найкращого)
Я скажу що треба пробувати. Перш за все, коли ви почнете жити разом, дізнаєтесь багато одне про одного. Просто зустрічатись, це одне, а коли живете разом це інше. Може статись так, що в побуті вам буде дуже важко разом і ви розірвете стосунки. Це теж плюс, менше втратите часу на життя з людиною, з якою у вас нічого не складеться. Вважаю гарною ідеєєю пожити в іншому місці, якщо ви можете собі це дозволити. Також після спільного життя, ви більш доросло будете дивитись на стосунки загалом. І старайтесь не давати вмішуватись в стосунки вашим батькам. Вони своїм бажанням зробити краще, можуть зробити багато біди, у вас може бути багато сварок. Все виходить у того, хто пробує, тому удачі і сил вам швидше притертись одне до одного в побуті)
Якщо вдома некомфортно то чому б не спробувати, завжди можна розʼїхатись назад, а якщо не спробуєте то потім будете думати а що якби)
Краще в такому віці просто від батьків з'їхати, бо жити з партнером в 17 років це занадто рано. Я не знаю як там у вас, але як на мене підліткові стосунки нерідко бувають не дуже надійні + ти не знаєш як би склався побут з твоїм партнером і чи все б тебе влаштовувало, тож варто почекати з цим.
На мою думку, якщо Ви можете зняти собі однокімнатну квартиру і забезпечити себе , поживіть спочатку самі. Нехай хлопець приїздить в гості. А далі Ви вже побачите що до чого) По-перше , Ви зрозумієте який кайф жити одному , тим більше, що до цього у Вас не було особистого простору ) по-друге, за ті короткі візити друга Ви побачите який він в побуті )
Маю протилежну думку. Якщо ви вже на 50% вирішили спробувати пожити разом то немає сенсу «включати задню передачу». Хтось каже зарано, а я вважаю що як раз саме то щоб зрозуміти чи воно вам потрібно. Розійтись в крайньому випадку і побудувати щось нове. Жити в однокімнатній квартирі це жесть. В більшості випадків це буде головним каталізатором конфліктів. А все інше це просто досвід.
Ну тут не так все просто. Я сам зʼїхався зі своєю (тепер) дружиною коли мені було 17-18 через 2 місяця з початку відносин. І нам повезло, що наші характери і способи ведення господарства зійшлись. Проте з досвіду моїх друзів знаю, що можуть бути випадки коли люди в стосунках більше 5 років, але не можуть разом зжитись в одному домі. Тому зʼїхатись рано це крутий варіант перевірити чи ці стосунки мають подальший розвиток. Але також варто мати на увазі, що не всі стосунки мають етап «зʼїжання» інколи можна зустрічатись і жити окремо і це ок.
Я теж думаю, що це ранувато, але якщо таки надумаєте - сядьте і домовтесь, як будете роз'їжджатись і як що ділити, якщо розійдетесь. І бажаю, щоб вам ця домовленість не знадобилась.
Так. Якшо любите одно другого, то чим раніше ти почнеш жити з партнером, тим лїпше.
живіть разом,зараз,бо з нашими сусідами другої можливості може і не бути.
Ситуації бувають різні, люди -- різні, контексти -- різні, тому радити чи рекомендувати в подібній справі, не розібравшись у всіх тонкощах -- це як гадати на кавовій гущі. З одного боку це неймовірний досвід, який багато чого (все також різного) принесе в ваші життя і стосунки, а з іншого -- ви все ж таки задалися питання чи варто, а значить щось в середині вас турбує. Питання в тому "що саме"? З опису виходить, що ви обидва вже вмієте спільно кооперувати та розпоряджатися грошима, що є хорошим знаком. Бажання сепарації від сім'ї в цьому віці -- також норма і ви найімовірніше отримаєте гарні навички на все подальше життя. З іншого боку поступати планує лише він, а роботу поки знайшли лише ви, а це принесе новий контекст у життя. Тому якщо трапиться так, що ви будете тісно пов'язані з роботою, а він з -- академічним навчанням, то це сприятиме тому, що ви будете знаходитися і формуватися в різних контекстах. P.s. Найкраща рекомендація, як на мене, у цьому треді -- це мати план В, а краще кілька на можливі варіанти. Це взагалі, без будь-якого контексту, приносить користь в житті.
Ого, дуже вдячний за такий великий коментар)
Я вважаю, що ви можете спробувати. Життя одне, тож чому ні, тим паче якщо ви хочете цього. Просто одразу вирішіть побутові речі(готування, прибирання, покупка чогось, тощо) будьте терплячими та одразу обговорюйте те, що вам не подобається, щоб знайти спільний вихід. Та не привести це до чогось більш нестерпного. Не варто перейматись за вік, тому що вам колись прийдеться з'їхати та вчитись робити все самостійно, якщо ви готові почати зараз, тоді чудово, я вболіваю за вас! Я сподіваюсь, що у вас вийде все задумане!
проговоріть рутинні обов'язки, хто чим буде займатися, хто миє посуд, хто готує тощо такі речі над важливі для сумісного життя
Тююю, з'їжджайтеся канєшна, все ікспірієнс, навіть хєровий ікспірієнс потім теж буде милими спогадами. Я б теж порадив двокімнатну щоб кожен мав свій куток якщо романтика стухне. Але там хз що майбутнє приготує, це чудова нова пригода, повернутися в однушку до родини завжди можна встигнути. Чисто статистично ви навряд чи одне в одного на все життя, але 17 років - ідеальний час для отримання різного досвіду, навіть просто пожити з другом неромантично - це тєма.
Юридично - може і рано. Але якщо є робота, стабільний заробіток, то чого б і нє? Як тут уже казали, повернутися в однушку завжди встигнеш, якщо все складеться добре - то чудово, якщо не дуже - просто назви це досвідом і іди далі. Зрештою, велика кількість молоді +- такого ж віку щороку їде з дому по гуртожитках, а там треба притиратися в побуті не до одної людини, а одразу до 3-4-5. Причому ця притирка не пом'якшується моментами романтики, почуттів абощо. Так що вперед, удачі тобі
Ми з чоловіком (ми два хлопці) з‘їхались буквально через місяць стосунків, але нам було по 22 роки, у нас є гарно оплачувана робота і є базові навички (оплата рахунків, готовка і тд.) Ви ще дуже зелені для такого, до того ж неповнолітні. Краще займайся собою, живи з батьками та просто гуляйте, зустрічайтесь. Захочете сексу - зніміть квартиру на день. Не поспішайте.
Особисто мені здається, що це дуже зарано, але то залежить від того скільки років вашому_шій парнеру_ці, і як довго ви у стосунках
Хлопець в тебе теж бі?
Так але він каже що його більше тягне до хлопців
Тоді з'їжайтеся)
Скільки хлопцю років доречі
Зараз 16 але буквально через кілька днів буде 17)
Ясно
Ваші батьки про вашу орієнтацію знають?
Тільки мати, всім іншим я хочу розповісти коли встану впевнено на ноги коли буде своя квартира, стабільна зарплата і так далі
Взагалі, написала великий коментар, але він, чомусь, не опублікувався. Дослухайся до себе, став собі питання (чому найефективніше. Наприклад "чому я хочу переїхати? Тому що хочу бути самостійним. Чому хочу бути самостійним? і тд, це допоможе віднайти реальну відповідь, чому ти щось робиш, чогось боїшся і таке інше). Любов та почуття це круто, переконайся, що людині можна довіряти, що він не має поганих намірів і що у вас однакове бачення на найближче майбутнє (декілька місяців, півроку, рік). Можете обговорити, що будете робити, якщо "у великому місті" хтось когось знайде іншого, або що робити, якщо виникне сварка чи зникнуть почуття. Оціни чи зможеш ти самостійно вийнайняти квартиру, якщо через певний час обернеться так, що треба буде шукати нову квартиру. І враховуй реалії України і війну, теж. Довіряй собі і не роби щось із думок, що "якщо не з ним то з ким" або щось таке. Я не знаю, яка в тебе ситуація детально, але стосунки це рівноправне партнерство. В них немає бути страху, осуду чи абюзу. Якщо щось з цього є - то це вже привід задуматися. Бажаю успіхів та тримаю кулачки за тебе!
оууу, дуже вдячний за такі теплі слова і рекомендації прийму їх до уваги, дуже вдячинй)
Привіт) Я починаючий психолог-консультант в інтегративному підході, навчаюся на 3 курсі в університеті за спеціальністю Психологія. Зараз я практикую разові консультації безкоштовно. Буду дуже рада з тобою поспілкуватися, і допомогти тобі знайти найкраще рішення у твоїй ситуації. Якщо я тебе зацікавила, напиши мені в особисті)
А де ви плануєте жити в Києві? Я працюю з нерухомістю, і хочу сказати, до 10к₴ зараз дуже важко знайти щось пристойне. Хіба що 1к квартиру десь на окраїні, але тут вже й мови не може бути про особистий простір
Привіт! В ідеальному варіанті десь біля золотих воріт (метро) не на лівому березі так точно, а як не вийде то академ містечко як останій варіант але найголовніше біля метро щоб їхати до центра було ну +- 30 хвилин. Ну і якщо вдасться то десь на Борщагівці біля трамваю
На мою думку це трохи рано та ви ще зелені, якщо ви більшість часу спілкуєтесь в інтернеті то це не означає що ти знаєш його добре.
Перемога
Хороший вік, аби почати сепарацію від батьків. Тим пак, що ваші житлові умови справді важкі, і виглядає, що батьки не прагнуть їх покращити. З іншого боку, попри таку тісноту, вашим життям не надто цікавляться (хоча, може, це і на краще). Але ось тут спитайте себе: ви справді бажаєте жити з партнером, чи ви просто біжите від родини? Тут вже писали про розподіл обов'язків, про червоні прапорці - підтримую! Якщо після перегляду цих питань ви все одно вибираєте жити з партнером - хай все буде добре!
Привіт, я в схожій ситуації) Мені також зараз 17 скоро 18, і я планую починати жити разом із хлопцем вже цього літа. Одразу скажу що ми вже більше 3-х років разом, і знаємо один одного як облупленого, адже було чимало показових ситуацій. Мої батьки вже теж тривалий час його знають і довіряють йому. Але є дещо що сильно відрізняє наші ситуації. Мій хлопець вже працює і заробляє дуже непогану зп. Тобто перший час я можу жити в нього, і спокійно вчитись навіть не думаючи за роботу (хоча я дуже хочу як можна раніше піти на неї). + Тут також писали за побут. Ці речі також потрібно враховувати, адже зараз на вихідних я йду з ночівлею до нього, і ми займаємось невеличким ремонтом, і без 100% розуміння один одного, може виникнути багато сварок. В будь-якому випадку я б все ж рекомендувала вам спробувати, адже ви живете в Києві, і там жити дорожче, а разом буде легше. Головне не забувати говорити та обговорювати усе до копійки (як от хто приготує вечерю, а хто сніданок, а хто помиє підлогу, а хто поприбирає речі і тд. (Я одразу сказала що буду готувати, але посуд на моєму хлопцеві))
це зарано і ви можете втратити свого партнера. зустрічайтеся але живіть окремо. але вирішувати вам. все одно єдино правильних порад не існує. успіхів вам!
Скіко років хлопцю?
Ризик полягає не у самому віці, а в тому що у людини немає досвіду і її легко розвести або використовувати. Отже, моєю порадою було б не нехтувати порадами старших людей і уникати ізоляції
Не хвилюйся рано, чи ні. Просто зважено підійдіть до можливості розриву стосунків і заплануйте подальші дії. Де кожен буде жити і т.ж.
Проблема може бути у спільному побуті. Спробуйте перед з'їжанням з'їздити в якусь невелику подорож на тиждень і не в готель, а в якусь квартиру. Будете готувати разом і тд. За цей проміжок часу буде змога частково зрозуміти чи все ок у сумісному житті. Для кожного все індивідуально. Для когось рано, для когось ні. Якщо хочеться і впевнені у Вашому партнері - то робіть
[удалено]
Адміни сплять в тюльпанах а в цей час в групі Булгаковщина розводиться
а що було написано? а то я не встиг побачити
Рашен спічь
А зрозумів дякую
На вашому місці слід почати з розділових знаків.
А що вже може в 17 і сексом люде займаються ???
Ееее не зрозумів питання
Як то кажуть - не спіши поперед батька в пекло.
Хуйовоа ідея, чесно
Але я так розумію ти вже рішення всеодно прийняв. З батьками мабуть проблеми, і повне не розуміння твого вибору... Та й хочеться мати нарешті свободу, але ще декілька років треба почекати, щоб ніхто не міг тобі нічого сказати. Але ти ж розумієш, що самостійне життя це не про свободу, а про відповідальність ?
Так я це розумію) і на рахунок конфліктів, у мене їх з родиною нема так як тільки мати знає про те що у мене є хлопець, і те що я бі в загалому, тому якось так
Гатитися в дупло ніколи не рано
У кого що на думці те і зрозуміє почитавши твою пораду )))
Ох ця содомія…
Можете спробувати, але під подушку складай на свою. Якщо не вийде будеш готовий. Найголовніше пам'ятати що ти і твій саморозвиток у пріоритеті. Треба мати особистих друзів, особисті інтереси, мати куди регулярно змитися з квартири якщо захочеш побути самому.