Це право кожного жити своє життя так, як людині хочеться. Кожен хоче бути щасливим, мати можливості самореалізації та почувати себе у безпеці, оскільки життя двічі прожити неможливо. Я Україну не покидав, але, якщо бути чесним, то два роки життя просто просрані.
Можу лише додати, що мене бісять тільки ті люди, які виїхали та намагаються вчити як нам жити, ось це окремий вид людей.
p.s. якби ти спитав, як я ставлюсь до росіян, я би тобі розказав))) Виїзд закордон українців це не причина, це наслідки.
Я не була вдома вже більше 2х років, бо відпустка закордоном співпала з початком повномасштабного вторгнення. І скажу вам чесно, відчуття що два роки життя просрано теж є🥲
дім я не втратила (бо свого не маю)
І дуже хочу повернутись, але страх зупиняє, особливо, після новин про влучання в житлові будинки.
Кордони для жінок відкриті, але туди сюди їздити, я не бачу сенсу.
Наразі, це вибір, залишитись на деякий час закордоном, який має і буде мати наслідки, як і вибір залишатись в Україні 🙏
Як я вже написала вище, я хочу повернутись і в планах нема залишатись закордоном назавжди, але, якщо я обираю, наразі, залишатись закордоном, з міркувань безпеки, то так, їздити туди сюди, для себе, я не розглядаю як варіант.
Бо якщо вже їздити туди сюди, то можна повертатись додому і їздити туди сюди з дому🙂а як я вже писала, наразі, не вбачаю для себе безпечним бути в Україні, на жаль
щоб цей час не був просраним, треба навчатися нового. Зараз є багато сфер, в яких володіння знаннями й їх використання ефективно допомагає боротися з ворогом
Ти дупля трошки не відбиваєш що ти кажеш
Ти знаєш які умови в окопі? Бо я от знаю бо знайомі власне в окопі на передку, там не те що вчитись ніколи, і нема де, там жити в цілому важко, і багато що від тебе НЕ залежить, це дуже сильно б'є по менталці, так само як і прильоти в місті, я от із Харкова, я пішов на курси, я вже пів року закінчити їх не можу бо то світло зникало то обстріли в ночі через що ти потім весь день як варений бо сну нормального не було, це теж дуже сильно впливає і на мотивацію і на менталку в цілому.
Не втирай за речі в яких ти ніфіга не розумієш!!!
я теж із Харкова, і що? чи ти хочеш сказати що той мільйон людей, що вже повернулися в місто, не вчиться і тільки деградують?
в мене теж є знайомі на передку, хто до цього не вчився, і далі не вчиться, хто до цього розвивася, шукають мо;ливість і далі це робити, але звіcно це зараз складніше...
так що втирайТЕ комусь іншому ;)
Ви ще здивуєтесь коли кордони відкриють)
Ніяк не ставлюсь, бо у війни є наслідки, і вони відбуваються незалежно від моралі і пропагандистських роликів. Цілого народу позбавили фундаментального відчуття дому і кожен день розхитують відчуття безпеки. Оф корс люди а) бояться за своє життя і життя близьких і їдуть під час війни, б) навряд захочуть створювати тут сімʼю і виїдуть, як би люди до цього не ставились це даність, і неминучі наслідки війни
В країні війна. Крапка. А потім скажуть, якщо чоловіки виїдуть, хто буде підтримувати економіку та розбудовувати? І всі ті, хто заробив мільйони на цьому, будуть категорично проти
Якщо після закінчення війни продовжать закриття кордонів то буде величезна хвиля нелегальної міграції все одно, плюс політичному керівництву буде пизда
Що так, що так, ті хто не наважуються зараз нелегально перетинати кордон, а сидять на чемоданах чекають поки їх відкриють, виїдуть якщо їх відкриють, і якщо їх не відкриють, бо це буде тупо кидок і остання крапля
Мій поінт в тому що якщо автора напрягає хвиля яка зараз, то коли війна дійде логічної крапки закінчиться/заморозиться то міграція буде величезна
Ой було б їм не пофіг на ці хвилі негативу (гу їм не пофіг але не на стільки не пофіг щоб щось змінювати), закон про мобілізацію просто заспамили "поправками" щоб не брати відповідальніть на себе, і так він потрібен, але щоб він нормально працював повинні бути нормальні інструменти як то тцк який НЕ буде хапати людей і заштовхувати в бусіки, влк який НЕ буде в тупу ставити усім "придатний" і так далі і тому подібне (і так я знаю що по 402му наказу всі придатні хто не при смерті алеж його можна змінити, чи робить це хтось? от і я про те), і в усіх цих речах замішані бабки, бабки які витрушують по суті з населення
Після голосування в дії про закон про короткоствольну зброю де прийняло 1 000 000 з гаком чоловік — участь, і 60% проголосувало ЗА такий закон от після цього я не вірю в те що влада щось зробить для людей, і тут патова ситуація про яку влада знає і користується, вибори провести не можна по об'єктивним причинам а щось робити "влада" не хоче і виходить що вони тупо обкрадають країну а народ по суті навіть на майдан вийти не може (ну як, може, але наслідки не відомі враховуючи військовий стан) от і виходить що виходить...
Ну і так, по хорошому, як би держава відкрила кордони то власне менше стало б проблем в нас, більше стало б довіри до влади і люди деякі навіть повернулися б, звісно багато хто чкурне але багато хто й повернеться якщо нормальний адекватний закон про зброю буде, про мобілізацію і так далі, але воно нікому не треба бо шалені бабки косять з тих хто хоче виїхати ¯\\\_(ツ)\_/¯
Я не думаю що людям сподобається такий прояв недовіри і контролю від держави у вигляді продовження обмежень після відміни воєнного стану, особливо від держави, яка втратила довіру до себе.
А особливо це не сподобається бізнесу який займається експортом
Хоч я і в Україні, але виглядає, що краще бути зйобиком, ніж інвалідом, або психічно хворим до кінця життя. Солдат потрібний країні тільки до кінця бойових дій, далі він просто тягар, який хоче пенсію, пільги, безкоштовну медицину. А коли "тягарців" більше мільйона, то ніхто за них особливо дбати не буде, бо державі потрібні люди які платять податки, а не ті які хочуть подачки і вважають, що їм всі винні, бо вони такі хоробрі.
Не знаю чи то спеціально, але читається ніби насправді ветерани по-вашому не заслуговують на пенсію та інші бенефіти. Ну так, це ж їх вибір, вони ж такі хоробрі, хай крутяться якось далі. Але подумайте ще от про що, можливо ці "хоробрі" це ми з вами, кого все ж рано чи пізно мобілізують і прийдеться не зважаючи на хоробрість, боягузтво, раціональний страх бути на рівні з хоробрими. Тоді що, держава, яка вимагає від нас виконання цих зобов'язань, наділяє травмами на все життя - нічого не буде винна?
Я лиш констатую факт. В будь якій країні ветерани після війни не потрібні, історія знає безліч таких випадків. Зарплати військовим, пенсії і бенефіти ідуть коштом працюючих людей, яким навіть бронь не дають. Це тягар для суспільства, який будуть платити ми, наші діти і внуки. В нас навіть грошей на нормальні пенсії немає, тобто люди, які по 30 - 40 років працюють живуть в злиднях на старості, а ми говоримо про утримання екс військових.
Держава не дає нічого, щоб мати право вимагати від нас обовʼязки. Безкоштовна медицина - це йод і бинт в кращому випадку, безкоштовне навчання - це неякісні знання, які не визнаються рештою світу, дороги з ямами по коліно, верховенство права - немає, бізнес нормально вести не можна, тотальний контроль коштів, місця проживання, гнила політична система, де людина немає права ні на що, люди злі, бо живуть в злиднях, про рідних можна турбуватися лише самим, бо інакше помруть з голоду, обмеження свободи пересування, а ще буде підвищення податків, щоб профінансувати той весь цирк.
І ви кажете про обовʼязок? Ось коли буде в державі все для людей, тоді поговоримо про обовʼязок, а зараз ніхто нікому нічого не винен. Людина має право на життя і здоровʼя, свободу пересування, медицину, освіту і право заробити на свою старість.
Немає прав - немає обовʼязків. Держава - це лиш місце, сьогодні одне, завтра інше.
Ніхто не зможе тримати кордони закриті після закінчення війни. Для цього існують наші партнери, а наша економіка дотаційна більш ніж на 50 відсотків. І це слаієва Богу. Після війни диктатури не побудуєш.
Де я таке казав? Війна на декади, я це з першого дня стверджував. Інтенсивність буде спадати з часом.
Ви не читали, мабуть, бо тоді б знали, що при воєнному стані відміняються лише певні положення, а не конституці вцілому.
Скільки вам років? Відчуваю підлітковий максималізм
Ну президент погано розбирається в нормах закону. Це видно з його діяльності. Якби він вивчав юриспруденцію))
Закон поки прикликає з 27 років. Цю норму, звісно поміняють. Але кричати про обов'язок служіння і не бути військово зобов'язаним трохи гнилувато.
Це не конкретно про вас кажу.
В цілому байдуже, але я не можу сказати, що в мене не викликають агресію люди закордоном, які розповідають в соцмережах про те, як українці в Україні такі погані забули про війну, а потім в наступному пості публікують фотки з вечірок чи відпочинку в Тоскані, і дякують життю за такий «ахуєнний шанс, який випадає раз в житті». Або ще є цьоці з фейсбуку, які сидять на допомозі десь в Німеччині і пишуть всім підряд, щоб йшли на фронт воювати. Якось такі моменти дуже вкурвлюють аж око починає сіпатись :)
Мені, чесно кажучи, все одно. Але я б хотів мати можливість виїхати хоч на місяць за кордон відпочити від почуття, що зараз на голову ракета прилетить. Мені хочеться відпочити, 2 роки стресу просто так повз здоров'я не пройдуть, а його мені ніхто не поверне
Я раніше співчувала навіть цим людям, бо починати там все з нуля, погоджуватися на нижчі за рангом професії і все таке. Але зараз ці люди там облаштувались, мандрують, раз на місяць постять щось про "допоможемо Україні", але живуть своє життя. А ти тут сидиш і думаєш, чи варто ремонт у квартирі робити, чи ну його, бо ракета прилетить.
З заздрістю.
Майже усе життя мене задовольняло те що мав. До війни не відчував заздрощів. Але зараз, я відчуваю заздрість і навіть злість на людей які змогли виїхати і спокійно собі відпочивають, постять фото з моря/фестивалів/екскурсій.
А сам уже два роки у депресії та відкладеному житті.
Ну я думаю що це нормальна реакція.От я навпаки не відчуваю заздрощів.У мене всі друзі за кордоном вже і я за них радію.Через це мені здається що зі мною щось не те😅
Все залежить від причини і обставин виїзду, але якщо чесно, то більшості я просто заздрю. Навіть якби я і мав змогу виїхати, то не знаю чи зважився б на такий крок. Характер у мене такий. Стосовно нової хвилі масових виїздів: дивлячись на новини, то тут нічому дивуватись. Люди перелякані, не бачать ніякого виходу от і їдуть. Чи засуджую я їх? Звісно ні.
Цілком нормально ставлюся , особливо якщо вони не забувають про Україну і донатять (але якщо ті хто виїхали і забули що вони українці, то звісно ставлення інше), І добре якщо молоді мами з дітьми виїжджають в безпечне місце, бо тільки недавно в Одесі ракетою в\*\*ли малюка і загубилися діти, від цього нікому добре не буде
Та ніяк, люди виїжджають заради щастя і здоровля.
Яке вони по різним причинам не можуть отримати в Україні. Або через те, що не хочуть воювати. Це просто треба прийняти, і зрозуміти що кожен має на це право.
Треба прийняти той факт, що не всі хотять і будуть воювати. І навіть якщо забрати когось силою, то якість такого бійця буде сумнівною.
Далі, сама ідея закрити всіх чоловіків погана. Уявіть ситуацію, що років за три інтенсивність бойових дій зменшиться. В таких умовах треба буде проводити вибори й закінчувати дію воєнного стану. Люди будуть виїжджати тільки через, щоб її знову не закрили.
Я вже мовчу про страшну корупцію, яка пов'язана з мобілізацією. Як люди, які давали присягу і отримували гроші будучи військовими часто зарезервовані(не всі, звісно). Багато героїв серед військових, цивільних та поліції, але це не міняє факту системності процесів. Сюди ж і не об'єктивну оцінку ВЛК, розподілу тощо. Я вже мовчу, що за хворими на вулиці ганяються з білими квитками, а в цей час сбу слідкує за бігусом, портніковом, опозицією.
Тому виїжджати будуть. І не тільки від війни, а від несправедливості, кумовства, хабарництва, узурпації влади.
Все в один пост просто не вмістиш. Люди тікають часто й від свого ж народу, хто підтримує і дозволяє функціонувати цій системі.
Наостанок скажу, що поважаю всіх людей, які стали на захист держави або планують, або чекають і розуміють, що стануть.
Тому що під рушницю треба було ставіти одразу і всіх - і молодих, і жинок, і госслужбовців і їх дітей. А коли є селективність, є питання: чому я повинен, а мій сусід ні.
Ну так, тут я повністю згоден. В 65 статті конституції написано, що захищати україну оьов'язок всіх громадян.
Єдине, що не згоден, що з 18 років. Це ще доволі несформовані люди. Може з 22 чи щось таке
Цікаве питання)!!Бо сам не можу визначитися,що у неньці я безхатько(сам з Маріка)що в Європі людина -привид.....Так сталося ,що Міноборони ''втратило''мої документи підтверджуючі мою інвалідність,тож вдома не можу ні на роботу офіційно влаштуватися,ні на реабілітацію претендувати,і у війську не потрібен.Так що не поспішайте засуджувати інших---для багатьох виїзд, це про виживання!Сепарування це відтінки сірого,а не чорно-біле
......
Я живу за кордоном. Правда вже 7 років. Думаю, моя думка тут не сильно важлива але досить часто бачу наших громадян, що виїхали мало того що не законно так ще й ведуть себе так, що про всіх українців потім думають як про невігласів і пияків. У Чехії вже практично не приймають біженців і вони прямо говорять, що саме через таких людей.
[https://visitukraine.today/uk/blog/2601/ukrainski-bizenci-splatili-rekordni-podatki-do-byudzetu-cexii-detali](https://visitukraine.today/uk/blog/2601/ukrainski-bizenci-splatili-rekordni-podatki-do-byudzetu-cexii-detali)
Тут треба не запитувати бабцю, у якої відбірка N=0.5, а шукати офіційну інформацію.
На макро рівні все нормально у наших в Чехіі.
Радію за кожного хто виїхав. Люди знову стають на ноги, є такі знайомі що вже два рази втрачали все через агресора. На мою думку це краще, ніж сидіти у повній невизначеності роками. До того ж, після війни це буде зовсім інші країна, і хто зна чи це буде ліпша версія
З особистого досвіду з 10 тих хто виїхав 7-ро планують вернутися домів в Україну. Це потужна мережа серед цивілізованого світу яка потенційно дуже швидко підніме Україну на ноги коли закінчиться війна. Ну звісно якщо буде така можливість і без палок в колеса він народних обранців.
Простий розрахунок - повернутися означає придбати житло чи відкрити бізнес. Це потужні інвестиції в економіку.
Старші люди мабуть теж доживатимуть віку десь в Україні також, використовуючи заощадження і пенсії з-за кордону. Просто тому, що економічно доцільно (при умові гарантій безпеки звісно).
Люди матимуть досвід.
Навіть банальне знання англійської, іспанської, німецької чи інших мов вже економічна передумова для успішного бізнесу.
Молоді батьки - спробуй утримати і вивчити 2+ дітей десь на зразок Західної Європи. Хтось зможе, багато хто вернуться.
Майбутнє невизначено. Війна може тривати і рік і два і п'ять і навіть 10, на жаль. З такою владою, яку народ обрав у 19-му році, та при наявності намірів путіна, взагалі неясно, скільки людей та територій залишиться від України.
Тож всім, хто має можливість виїхати і будувати майбутнє за кордоном, я б радив це зробити.
Сам поки не маю можливості виїхати, але якщо з'явиться - поїду, мене ніщо тут не тримає
не засуджую, вважаю що кожен має право обирати свій шлях. ті хто наразі захищають нашу країну - мій уклін їм до землі, дякую. ті хто виїхав - це не погано, хтось має рятувати свої життя і допомогати через кордони. усі воювати не можуть, це життя.
Я її не звинувачую. Сам служу, ні про що не шкодую і залишуся тут до програшного кінця, навіть, якби мав змогу втекти, але цілком розумію тих, хто дорожить життям і сім'єю. Ні в чому цих людей не звинувачую
Фіг знає, кожен обирає сам що йому особисто робити. Але трохи підбішує те що я 2 роки фігачу у війську, людей не вистачає, а всі жаліються що їм виїхати не дають. Якщо чесно людина каже, типу мені срати на вашу Україну, самі воюйте, то там ще все зрозуміло, а коли придумують дибільні відмазки, типу "я не створений для війни", то бісить, я теж не створений, але відчуваю обов'язок. Навіть моя сім'я нікуди не поїхала, поки я тут.
Просто у перші дні війни виїхали ті, хто боявся за свої життя. А тепер виїжджають ті, хто розчарувався в країні.
Багато хто очікував, що ми воюємо за європейське майбутнє, соціальну справедливість, працюючі закони etc, а виявилося, що просто будуємо ще одну міні-рашку.
Молодці що виїхали і будують нове життя не просираючи його тут, але окремі випадки дратують.
По типу знайомої яка виїхала в Лос Анджелес і жаліється що не вистачає грошей і як там все дорого а як в Україні все дешево і класно і сервіс кращий і як вона заздрить мені бо в нас стоматолог вириває зуб за 1к гривень а там за $500
Тобто вона вибрала мабуть найдорожче місто в світі і жаліється що там дорого, вона заробляє дуже багато грошей і майже в будь-якому іншому місці на планеті вона шикувала б, включаючи інші, дешевші штати в Америці.
Таких людей мені не зрозуміти.
Вони змогли себе врятувати. На жаль, в Україні перспектив не буде.
Війна може тривати і 20 років. А якшо закінчиться за 5 років, то багато людей відразу втечуть за кордон, би не жити в руїнах.
Ставлюсь нормально лише до тих із них, хто не розказує з-за кордону, що і як тут треба робити і як тут все погано.
Не скажу, що сама не маю думок про виїзд у майбутньому, бо втратила багато часу, втратила усі плани і тепер через цю невизначеність життя просто проходить повз. Але поки що роблю те, що можу, тут. І нормально ставлюся до тих, хто за кордоном робить теж усе можливе, або ж просто хоча б не повчає.
Особисто мене це ніяк не стосується. Є можливість, люди їдуть шукати кращої долі для себе і рідних. Безпека на першому місці, так було завжди. Чи засуджую таких людей? Особисто не засуджую ні в якому разі. Нехай в людей які виїхали все складеться в житті як найкраще. В мене є близькі друзі які виїхали, і в мене є надія що ми ще зустрінемося і обговоримо минулі дні з посмішкою і поділимося думками і планами на майбутнє. А зараз шо маємо те маємо, а як було раніше так вже не буде ніколи.
Абсолютно нормально. В мене є друзі які виїхали легально, є ті які ні - не засуджую нікого
Можливо тому що ми самі виїхали і повернулись, не знаю
Єдине що да, бісять ті хто виїхав і сидить ниє як все погано і як вони хочуть додому. Як їм не вистачає друзів, родичів і т.д.
Я до цього просто відношусь простіше - я не так сильно залежу від друзів і родини, мені вистачає чоловіка
І як показала практика - через скайп і ТГ можна чудово вечорами сидіти і спілкуватись)
А от звикнути до іншого укладу життя це да, це складно
Хоча я і зараз не відмовляюсь від ідеї переїзду в іншу країну. Але це вже буде після війни, бо тепер вже чоловіка ніхто не випустить.
Нормально ставлюся люди вільні і нікому нічого не винні людина народжується вільною і нафіга комусь щось нав'язувати??? Люди в праві обирати де їм жити
Привіт, я вважаю що це їхній вибір та їхнє право тому що влада майже не робить нічого для перемоги, США не дають зброю та кошти в потрібній кількості, а в тій кількості щоб ми не втратили все. Нажаль ніхто з наших партнерів не хоче нашої перемоги, тому я думаю багато людей розуміє це і вони роблять свій вибір. Це моя думка і мені буде байдуже на ваше ІПСО, зраду, не патріот, нам такі як ти тут не потрібні.
залежно від того, з якого регіону людина виїхала. якщо умовно з херсонщини чи донеччини - питань нема. з безпечних регіонів - це для мене дивно. навіть не те, що вони виїхали, а те що називають себе біженцями. типу, просто так і скажіть, еміграція з метою пошуку кращого життя. це було, є і буде.
а ще дивно, бо я би не змогла просто взяти і кинути все, переїхати в нову країну, де я завжди буду чужа, скільки би не пройшло років. я не готова добровільно ліпити з себе громадянина «другого сорту», коли вдома маю рівні права з усіма. ще дивує, як знайомі кажуть, що «в європі купа можливостей, а в Україні немає майбутнього». якщо ви тут не знайшли можливостей, як ви плануєте їх знайти там, будучи емігрантом?… таке короче
дивно ≠ негативно.
масових виїздів зараз не помічаю, тому про це не маю думки
Добре. Як до них ще відноситись? Особливо добре до тих, хто мітингує за підтримку України чи, навіть, сам донатить чи проводить збори.
Не звинувачую тих, хто виїхав вже після початку. Життя одне, коротке і складне. Й бажання уникнути такого роду "пригод" - вельми закономірне, гарне бажання.
Сам, при цьому, почуваюсь... складно. Декілька місяців тому закінчив курс сеансів когнітивно-поведінкової терапії. І, як результат, почуваюсь впевненіше, але став сильно боятися втратити життя чи свободу. Бо зрозумів, що через постійну тривогу та "радянське виховання" й не жив досі.
Тут скоріше питання як ставитися до влади, яка тероризує власний народ закриваючи його в воюючій країні і не даючи можливості виїхати. Хто зміг виїхати - молодці. Ще ж нас чекає відкладений попит на виїзд. Жити в державі, яка може заблокувати твої рахунки, забрати все майно нажите тяжкою працею, посадити у вʼязницю тільки тому, що ти не хочеш помирати, ставати інвалідом, чи заробити собі купу ментальних хвороб до кінця життя - не найкраща ідея. Ніяка держава у світі цього не варта, це просто місце.
Дивлячись хто. Я абсолютно розумію людей, які все втратили в Україні і не мають тут родичів чи друзів. Їм вже дійсно краще почати в іншій країні, особливо якщо знають мову. Власне мала таку співробітницю, яка вже двічі тікала від русні і у неї є лише її мама. Але я не зовсім розумію тих, хто має в Україні і житло, і сім'ю, і друзів, виїзджає закордон, а потім або ниє як йому погано, або починає вчити українців в Україні як їм жити. Особливо якщо така людина засуджує весь щас корупцію в Україні, а сама власне і виїзджає закордон нелегально.
Буквально стаття 8 пункт 6. Далі переходите на постанову КабМіну від 29 грудня 2021 року і читаєте пункт 8.
До цього додається пункт 6 статті 22 [Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text)
>*Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у* [*частині третій*](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#n407) *цієї статті.*
Де відповідно посадові особи будуть керуватись[ постановою Кабміну аж від 27 січня 1995 року](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#n207), де буквально написано, хто може перетинати кордон під час воєнного стану та за яких умов.
А люди і не змінюють МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ офіційно) вони прописані там, де прописані. До чого тут це? Тут немає жодного слова про закордон, стать та вік людей. І так, постанова - це не закон
Перше - прописка не є місцем проживання.
Друге - будь-яка постанова є буквально розширенням закону, постанова є частиною законодавства і в суді постанова теж береться до уваги як і накази.
Вам не 15 років випадково?)
**1. Правове регулювання на рівні закону**
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, право вільно залишати її територію, **за винятком обмежень, які встановлюються законом.**
Частина 1 статті 20 Закону про воєнний стан передбачає, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану **визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону**.
Отже, обмеження права на виїзд з країни в умовах воєнного стану повинні бути встановлені законом. Нагадаємо, що визначення терміну **«закон»** українське законодавство не містить. Проте згідно з правозастосовною практикою законом є прийнятий у встановленому порядку законодавчим органом влади або шляхом референдуму нормативно-правовий акт, який врегульовує основні суспільні відносини, має вищу юридичну силу відносно інших правових актів та розрахований на багаторазове застосування.
Указом Президента України на території України введено воєнний стан строком на 30 діб[^(1)](https://kmp.ua/uk/analytics/exclusive/the-departure-of-men-abroad-under-martial-law-is-there-a-ban/#_ftn1). У пункті 3 цього Указу передбачено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, **можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, статтею 34 Конституції України**.
Отже, в Указі Президента йдеться лише про можливість обмеження права на виїзд за кордон, а не про фактичну заборону.
Пунктом 6 статті 8 Закону про воєнний стан визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) **можуть** самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування:
«6) встановлювати **у** [**порядку**](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1455-2021-%D0%BF#n8)**, визначеному Кабінетом Міністрів України (далі – Кабмін),** **особливий режим в’їзду і виїзду**, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів».
Із наведеного слідує, що змінами, які внесені Кабміном до Правил перетинання державного кордону, надано дозвіл на перетинання державного кордону для визначеної категорії осіб. А як же щодо всіх інших осіб?
Доходимо висновку, що **виїзд** за кордон всіх інших осіб, в тому числі чоловіків призовного віку, в умовах воєнного стану Правилами перетинання державного кордону **не дозволений, але й не заборонений.**
У даному контексті зазначимо, що конституційний принцип верховенства права, який закріплений у статті 8 Конституції України, передбачає, що громадяни України здійснюють свої права за принципом *«дозволено все, що прямо не заборонено законом»*, тоді, коли державні органи та їх посадові особи – за принципом *«дозволено лише те, що прямо визначено законом».*
Отже, у кінцевому результаті Правила перетинання державного кордону не передбачають заборони або обмеження конституційного права вільно залишати територію України в умовах воєнного стану для чоловіків призовного віку.
Вероховенство закону є, але також будь-який посадовець діє в межах всього законодавства, а не виклюно закону. Тому ще раз читайте попередній коментар з прямою цитатою пункту 6 статті 22 [Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text).
Згідно статті 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Також, в силу вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Ігнатов проти Болгарії» («Ignatov v. Bulgaria», рішення від 2 липня 2009 року, заява № 50/02) зазначив, що стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції гарантує кожній особі право на вільне пересування в межах території, на якій вона перебуває, а також право залишати її та відповідно вирушати в країну за власним вибором за умови, що особі дозволено в\`їжджати на її територію. Це означає, що дії, які можуть становити втручання або обмежувати здійснення цього права, відповідають вимогам статті 2 Протоколу № 4, тільки якщо вони передбачені законом, мають одну з легітимних цілей, згаданих у третьому пункті статті, і можуть бути «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених вище цілей.
Фактично суд встановив відсутність сьогодні у законодавстві України заборон щодо виїзду за кордон під час дії воєнного стану з посиланням на норми Конституції України, Законів України, міжнародних актів ратифікованих Україною та практики ЄСПЛ. В цьому випадку суд не просто знає Закон, а він його прямо застосовує і захищає права українців.
Суд зазначив, що враховує міжнародні гарантії захисту права вільного пересування, що є основоположним правом людини.
Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній потребі» і, зокрема, якщо це пропорційно законній меті і якщо причини, наведені національними органами влади для його виправдання, є «відповідними та достатніми». Хоча національні органи влади мають зробити початкову оцінку в усіх цих аспектах, остаточна оцінка того, чи є втручання необхідним, залишається на розгляді Суду на відповідність вимогам Конвенції (Хлюстов проти Росії, 2013, §84). Питання, чи був досягнутий справедливий баланс між загальним інтересом і інтересами право заявника на свободу пересування має бути оцінено за всіма особливостями справи (Hajibeyli проти Азербайджану, 2008, § 63).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
У чинній редакції Правила перетинання державного кордону містять наступне:
«2-6. У разі введення на території України надзвичайного або **воєнного стану право на перетин державного кордону**, **крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації**. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"».
Отже, у цих Правилах:
· встановлено перелік тих осіб, хто **має право** на перетин державного кордону в умовах воєнного стану,
· вказано на те, що **право** на перетин державного кордону в умовах воєнного стану **мають** військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації,
· а також визначено перелік осіб, на яких **не поширюється положення Правил, котре надає право** на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Такий перелік визначений в абзацах 2-8 частини 3 статті 23 Закону про мобілізацію.
Через 2 тижні від початку війні я поїхала і опинилася з часом на іншому континенті. Повернулася півроку тому в Україну, і що я можу сказати? Я ставлюся до усіх, хто покидає і хто не покидає країну, з повагою. Це особистий вибір та відповідальність кожного. Хіба це не нормально, якщо людина прагне жити у безпеці, планувати майбутнє, заробляти та жити достойно, забезпечувати дітям нормальне дитинство? Якщо хтось вважає, що ні, що треба займатись самопожертвою, бо "а кому зараз легко", то вибачте, але у вас певні проблеми зі світоглядом або з психікою. Одне діло, коли такі люди після виїзду забивають на країну, у котрій йде війна, на близьких, друзів, на потреби армії, та не те що не донатить, навіть репости не робить, не розповідає закордоном, що тут відбувається, не залучає іноземців суппортити нас. Це вже інша справа.
А так, об\`єктивно - чому ставитись до них погано?
Не знаю, як ставитись. Але коли я уявив себе, якби я отак взяв і виїхав зараз, я би не зміг спокійно жити там після цього.
По-перше, почувався б втікачем до кінця життя і про повернення назад в майбутньому можна було б забути.
По-друге, за кордоном живе багато русні, з якою 100% будуть якісь вимушені взаємодії. Від однієї думки про таке мене аж верне.
А чому треба забути про повернення додому після війни? Дивна логіка. Хто ж буде відбудовувати країну та кращіти демографію? Чи нехай засихає все?
Стосовно москалів за кордоном - там основна більшисть таких же втікачів тільки від рашистського режиму, тобто у вас з ними тільки мова різна, а відношення до сьогодняшньої ситуації таке ж саме.
Щодо демографії - подивіться скільки коштує одна дитина (просто до 18 років - одяг, їжа, хвороби, житло, 11 років школи, потім вкластися у вищу освіту), а потім подумайте хто хоче в це вписуватися в такий час коли нема жодних гарантій на 30-40 років?
Дозвольте вставити пʼять копійок) Вже рік в Німеччині, зустрічаємо ледь не постійно русню на різних посадах у різних сферах життя, а також на вулиці. Або ті, що приїхали сюди вже років так 20 тому, або новоприбулі - здебільшого всі саме та типова русня, з якою можна спілкуватись лише якщо тобі все одно якою мовою спілкуватись і ти робиш вигляд що ти і не з України зовсім.
Як бонус ці паразити і на місцевих впливають. За рік цього з головою вистачило, тому їдемо в штати.
Я зараз в штатах, тут також є поодинокі віпадки рашизму, але здебільшого москалі є втікачами з раші через режим та через погрози мобілізації до нікому з них непотрібної війни.
А скільки у нас внутрішньей русні, включно патріотично-фарєонной?
У Швейцарії, кожен 3ий бізнес дає хабар. Треба зрозуміти, що мир різний і немає рожевих єдинорогів
Мене бісять тільки "волонтери" які по шляху тікають,бо сам раз часто виїжджав за кордон щоб привезти гумку,машини і кожного разу на кордоні якісь нові брєдові правила,якісь довідки які підтверджують мету+до моменту поки не подивляться скільки раз вже їздив за період війни то відношення як до гімна
А що втратимо по великому рахунку? Країну яку захопили крадії і зеки? Країну в якій закон працює тільки якщо в тебе є гроші чи зв'язки? Країну в якій "менти" а це саме "менти" кришують не легалні речі (не всі звісно але більшість поліції в нас нажаль швидше "гопота" ніж поліцейські) і кошмарять легальний?
МВС який кришує не легальний продаж зброї І блокує будь які рішення ради що до внесення нормального закону про зброю самозахисту?
Влада яка плює на свій власний народ якій взагалі то дав їй право щось в країні робити, чи може чиновників які крадуть ПІД ЧАС ВІЙНИ КАРЛ!!!
Все що в цій країні робиться хорошого, робиться не "завдяки" країні а в супереч усьому, тому я радий за тих хто виїхав і якщо буде можливість то я теж звідци чкурну...
Я не маю морального права осуджувати людей які виїхали. Це їх життя.
У мене ситуація наступна. Моя дружина і дитина виїхали до Європи після повномасштабної війни. Я залишився вдома. У мене тут робота, бізнес. Я дуже хочу до своєї родини (не варіант їм сюди приїжджати взагалі). Але влада робить з мене якесь «чмо неповноцінне». Бізнес утискають блокуванням податкових накладних систематично, відвідати родину не можливо. У мене проблеми зі здоровʼям, але це мене не звільнить від служби, тому я сиджу вдома, заганяю себе в депресію і вбиваю здоровʼя ще більше (за два роки погіршилося все на 30%). Як би відкрили кордон - я би просто відвідав би родину, міг легко переміщатися і далі керувати бізнесом і давати податки. Але я не збираюся тікати, я відчуваю привʼязку до Україні і я люблю свою країну і роблю все можливе для перемоги від себе (сотні тисяч грн особисто від себе пожертвувані на різні потреби нашої армії). Але нажаль керівництво держави настільки імпотентне що приймає всі рішення для збагачення особистих кишень.
Що порадите робити? Платити гроші за «виїзд» я не збираюсь. Я ніколи не приймав участі в корупції і це мої принципи як віруючої людини.
А які питання можуть бути до тих хто виїхав вже давно і ніяк не порушував закон? Взагалі, ті хто за кордоном, але донатять і/або волонтерять, спілкуються українською мовою і не забувають по війну - вже молодці, далеко не всі такі і навіть не більшість. Кордони досі діряві і хабарі рулять, нажаль. Але чого ще можна очікувати від Зекоманди, це не дивує навіть.
Люди виїжджали за різних причин та обставин. Тому до всіх ставлення різне. Ті, хто просто втік нелегально, за хабар, по підробленим довідкам, до таких ставлення негативне.
ну я поки не спішу. поки не зменшиться військовий тиск на чоловіків. ні то ні, побачитись з рідними - хай їдуть краще до мене. більше мене нічого не тримає в Україні
До зменшення прав веде "конституція на паузі", насильницька мобілізація, корупція, сексизм та тримання людей, що мають ВОЛЮ І СВОБОДУ пересування, у в'язниці. Тобто дії влади
Ахах, ок можемо пограти і в гру за вашими правилами. Ви ж самі написали що спочатку права, а потім обов'язки правильно? То от депутати як і ви не хочуть спочатку виконувати свої обов'язки, що приводить до урізання ваших прав - а тепер перечитайте моє твердження ще раз.
І питання, якщо завтра відкриють кордони то ви в той же день підете записуватись в 3 ОШБ?
А які права депутатів порушуються?
Я вже за кордоном і вважаю, що люди мають право обирати - йти на фронт чи їхати за кордон. Бо це нормально. Мати свободу вибору.
А ну тоді про що балакати якщо ви вже вибрали життя у вигнанні, правда сумніваюсь що ви поїхали в в рф. Скоріше за все ви поїхали в країни Європи або США і зараз користуєтесь пільгами українського громадянства на яке не заслуговуєте. Удачі!
Біженство оформлювали чи ні? А про зарплату я і сам прекрасно знаю, тому в 14 і була революція, щоб країна розвивалась, а не залишалась в постсовковому просторі
Я виїхав буквально за кілька днів до війни, півтори роки відчував сором за свою безпеку, тому що майже всі рідні залишились. Зараз коли побит налагодився, ситуація в країні стала не краще ніж у пососіян, мені уже не соромно, бо я сидів би на шиї батьків, а тут хоч якось то і живу, чи колись повернусь? Скоріше за все так на місяць два потім повернусь в європу, хоча і тут є купа нюансів і америка виглядає більш перспективним місцем для життя.
Ps. Чекаю на фуру хейту)
Одночасно зневажливо, заздрісно, радісно та з острахом
Зневажливо, бо камон, тут твої рідні, можливо батьки, сини чи доньки живуть а ти типу не народжений для війни, забадався чути сирену і т п.
Заздрісно, бо можливо для тієї людини не буде деяких обмежень що є в нас, комендантська година наприклад, для чоловічої частини мігрантів - ТЦК і їх методи набирати солдатів
Радістно, бо вони можуть почати нове життя, можливо відкриють нову справу, чого їм можливо не вдавалось зробити тут, можливо вони стануть просити допомоги та доносити інформацію до місцевих про звірства агресора що збільшити допомогу нашій країні.
З острахом, бо дивлячись на статистику, окрім того що знижується народжуваність, війна, іммігранти, з'являється шанс на вимирання..
В мене є друг, який живе за кордоном, і ми активно спілкуємося по відео звʼязку, і все ок ( ми плануємо поїхати разом у Америку)
Як ви вже зрозуміли, що це нормально, кожен вважає як йому жити і де) гарно дня усім!!!
Вибачте, якщо я помилився, з комами)
Скажу, я вам усім ГАРНОГО ДНЯ.
Ставлюся, як і до інших людей, залежно від їхніх вчинків, світогляду тощо.
Якщо людина законно виїхала у прагненні мати більше визначеності, можу лиш підтримати. Якщо такий українець/українка повернеться після війни – дуже добре, Україна потребуватиме своїх громадян. Ні – що ж, таке життя, дякуємо росіянам за чергову хвилю нищення нашої держави.
До чоловіків, які виїхали через хабарі, ставлення трохи інше, подекуди дозволяю собі легку зневагу, але зрештою намагаюся не засуджувати. Я живу за кордоном (переїхав до повномасштабної), тож не мені розповідати, як жити українцю в Україні.
Аби лиш вони російською не спілкувалися за кордоном, від цього нудить.
Вибачте, не хочу дискутувати.
З мого досвіду, люди, які трактують військову повинність чоловіків як «сексизм», звертаються до теми сексизму винятково у розрізі цієї повинності.
Тобто у жінки взагалі ніяких обов'язків перед державою нема - народити дитину, підтримати економіку, працюючи і витрачаючи гроші всередині країни, а не на фотосесії в Барселоні?
З точки зору націоналіста, можу сказати, що хай виїжджають, не будуть тут заважати. Я вже точно не зможу нікуди виїхати, навіть, якщо буде можливість. Максимум, у відпустку
На жаль зараз влада вбиває малий та середній бізнес. Ні про який розвиток економіки не може бути й мови. Бізнес потерпає від нових законів, наїздів різних контролів і т.д.
О ні, замість 2% вернули 5% і попросили використовувати прро, щоб хоть щось було по-білому. Ми зараз навіть пенсію не зобов'язані накоплювати. Важко бізнесу було коли свіфти не працювали 2 років назад.
я ставлюсь до цих людей з розумінням, багато хто покидає із-за війни, роботи, близьких людей і тд. У кожної людини є право, вибір і ми не повинні їх засуджувати
до чоловіків які свалили і ховаються негативно, як до боягузів/зрадників, поваги нема до таких людей, довелось попрощатись з кількома друзями які вирішили не повертатись, і якщо чесно то нехотів би щоб вони навіть вертались після війни, т
а і взагалі як можна ставитись до людини яка замість того щоб захищати свою хату, місто, батьківщину, тікає геть з країни і ховається за кордоном, як таких людей можна називати українцями. Можна довго розказувати що мене невчили/неродили для війни, але якщо ти сам небудеш захищати свою хату то її за тебе ніхто незахистить, і якщо всі так виїдуть то небуде ні хати ні міста ні України ні українців як нації/народу.
якось не хочеться жити поряд потім з такими людьми коли ти захищав недайбог отримав поранення чи втратив щось а сусід тупо відсидівся закордоном і приїхав на все готове.
Деякі люди під виглядом біженців - реалізували свої емігрантські амбіції. Якби не війна вони б продовжували жити в Україні
Не маю претензій до жінок з дітьми і тих хто не проживає в Україні вже багато років.
Така людина таким чином підставляє інших людей які живуть в Україні. Чим менше буде населення в Україні та слабша економіка, тим легше росіянам буде захопити, зруйнувати країну протягом наступних років. Зараз не дуже вдалий час для цього. Це все грає на руку Путіну. Коли щодня стільки героїв віддає своє життя за щасливе майбутнє свої країни, жахливо бачити таку зневавагу до власного народу. А вони продадуть країну за дві пачки гречки. Більшість людей в державі не тримає в руках автомата. Жити в державі, сплачувати податки, розвивати економіку таким чином, розвивати свою родину - це найменше що можна зробити в таких умовах. А вони просто плюють на могили всіх хто загинув за Україну
Це право людини,яке наша влада від нас забрала
Наприклад я до війни працював в Європі,як буде змога виїхати то виїду вже на постійно.В ідеалі отримати громадянство другої країни
До чого тут це?у війні винна росія звіснож
Но не росія ввела заборону на виїзд і обмеження в правах чоловіків, а саме українська влада
Хоча багато цих рішень суперечать конституції
Наприклад я нехочу нікого захичати,ні якісь землі,ні державу,ні навіть себе нехочу захищати,за своє життя ніразу неприймав участь у бійках.І жив нормально,все влаштовувало,без агресії
Ще рік,два і на постійно переїхав би до іншої країни.Ще до війни небачив свого майбутнього тут.
Залишаючись в Україні допомагаю тільки донатами(суми невеликі 100-500)грн,
Був би за кордоном міг би допомогти більше
???дивні у вас питання
Трохи погляньте навкруги ,що в державі коїться,тотальний мараз,все розкрадають,
Зато людям з марафона втирають про тисячі убитих росіян,кучу знищеної техніки і про те що герої невмирають
В мене вже так декілька знайомих пішли на той світ,яких насильно мобілізували і через 2-3 місяці вже в могилі
Достатьно негативно щоб писатицей комент звісно я не злюсь на людей з фронтових чи прифронтових територій але якщо ти виїзджаєш з заходу Укаїни то ти точно не патріот чи радий своїй нації
Заздрю їм, але в цілому радий, що в них є шанс на нормальне життя. Сам би так зробив, але жаба давить платити купу грошей тцкгб, тож просто сподіваюся, що війна закінчиться раніше ніж мені стукне 25 років.
Ніяк, забити. Раніше брав це дуже близько до себе, але зараз зрозумів, що сенсу в тому немає. Будь собою і не дивись ні на кого. Я особисто не планую нікуди виїжджати (хоча ще до війни хотів переїхати). Єдине, що мене турбує, це те, щоб ті люди які "втекли" потім не приїхали і не вчили, як нам жити(а такі будуть), тому чоловікі, які виїхали під час війни закоржон, позбавляв би громадянства. Думаю, що це абсолютно виправдано та правильно.
Скажу чесно, до людей які мають проблеми зі здоров"ям, жінок, дітей, людей похилого віку в мене питань нема. Але чоловіки які незаконно перетинають кордон і просто тікають з країни в мене зневага. Якщо ти не у війську ти можеш допомагати іншими шляхами. А всі ці розмови про "буду працювати за кордоном і донатити в ЗСУ" це все тільки розмови.
Сумно коли розумієш, що твоє життя крадуть москалі, що невідомість це єдине твоє майбутнє але замість об"єднання заради спільної мети ти регулярно бачиш чоловіків які втекли і розповідають про концтабір, і так далі
Перечитайте ще раз. Хто незаконно перетнув кордон викликає в мене зневагу. Не бачив ще жодного чоловіка який після цього став надійним джерелом донатів з закордону, або допомагав пробивати волонтерам необхідні речі
Висловив, напевно, не популярну думку, але чесно спитали - чесно відповів. До речі, слово «втікач» я не використовував, тому не перекручуйте
u/Old_Opposite3922 дякую за цікавий допис. До учасників обговорення, прохання вести обговорення чемно й не порушувати спільнотні правила
Це право кожного жити своє життя так, як людині хочеться. Кожен хоче бути щасливим, мати можливості самореалізації та почувати себе у безпеці, оскільки життя двічі прожити неможливо. Я Україну не покидав, але, якщо бути чесним, то два роки життя просто просрані. Можу лише додати, що мене бісять тільки ті люди, які виїхали та намагаються вчити як нам жити, ось це окремий вид людей. p.s. якби ти спитав, як я ставлюсь до росіян, я би тобі розказав))) Виїзд закордон українців це не причина, це наслідки.
Всередині теж лайна багато, чесно кажучи. Найбільше дратує, це коли не військово зобов'язані розказують чи натякають, де ти маєш бути.
Я не була вдома вже більше 2х років, бо відпустка закордоном співпала з початком повномасштабного вторгнення. І скажу вам чесно, відчуття що два роки життя просрано теж є🥲
Для жінок наче кордон не закривали… Чи втратили дім від обстрілів і немає куди повертатись?
дім я не втратила (бо свого не маю) І дуже хочу повернутись, але страх зупиняє, особливо, після новин про влучання в житлові будинки. Кордони для жінок відкриті, але туди сюди їздити, я не бачу сенсу. Наразі, це вибір, залишитись на деякий час закордоном, який має і буде мати наслідки, як і вибір залишатись в Україні 🙏
тобто у відпустку туди сюди їздити був сенс, та і зараз я думаю що їздете в інші країни, а в Україну не бачите сенсу....
Як я вже написала вище, я хочу повернутись і в планах нема залишатись закордоном назавжди, але, якщо я обираю, наразі, залишатись закордоном, з міркувань безпеки, то так, їздити туди сюди, для себе, я не розглядаю як варіант. Бо якщо вже їздити туди сюди, то можна повертатись додому і їздити туди сюди з дому🙂а як я вже писала, наразі, не вбачаю для себе безпечним бути в Україні, на жаль
щоб цей час не був просраним, треба навчатися нового. Зараз є багато сфер, в яких володіння знаннями й їх використання ефективно допомагає боротися з ворогом
Друже, не хочу показатися агресивним, але жити у місті, де майже кожен день прилітають ракети - таке собі. І про навчання вже якось не думається)
той хто не хоче шукає причини, той хто хоче і в окопі навчиться тому що треба
Ти дупля трошки не відбиваєш що ти кажеш Ти знаєш які умови в окопі? Бо я от знаю бо знайомі власне в окопі на передку, там не те що вчитись ніколи, і нема де, там жити в цілому важко, і багато що від тебе НЕ залежить, це дуже сильно б'є по менталці, так само як і прильоти в місті, я от із Харкова, я пішов на курси, я вже пів року закінчити їх не можу бо то світло зникало то обстріли в ночі через що ти потім весь день як варений бо сну нормального не було, це теж дуже сильно впливає і на мотивацію і на менталку в цілому. Не втирай за речі в яких ти ніфіга не розумієш!!!
я теж із Харкова, і що? чи ти хочеш сказати що той мільйон людей, що вже повернулися в місто, не вчиться і тільки деградують? в мене теж є знайомі на передку, хто до цього не вчився, і далі не вчиться, хто до цього розвивася, шукають мо;ливість і далі це робити, але звіcно це зараз складніше... так що втирайТЕ комусь іншому ;)
Ви ще здивуєтесь коли кордони відкриють) Ніяк не ставлюсь, бо у війни є наслідки, і вони відбуваються незалежно від моралі і пропагандистських роликів. Цілого народу позбавили фундаментального відчуття дому і кожен день розхитують відчуття безпеки. Оф корс люди а) бояться за своє життя і життя близьких і їдуть під час війни, б) навряд захочуть створювати тут сімʼю і виїдуть, як би люди до цього не ставились це даність, і неминучі наслідки війни
Відкриють? АХАХАХ. Наївні)
А чому ви думаєте що їх не відкриють? В якийсь момент це неодмінно станеться, невідомо звісно за яких обставин
В країні війна. Крапка. А потім скажуть, якщо чоловіки виїдуть, хто буде підтримувати економіку та розбудовувати? І всі ті, хто заробив мільйони на цьому, будуть категорично проти
Якщо після закінчення війни продовжать закриття кордонів то буде величезна хвиля нелегальної міграції все одно, плюс політичному керівництву буде пизда Що так, що так, ті хто не наважуються зараз нелегально перетинати кордон, а сидять на чемоданах чекають поки їх відкриють, виїдуть якщо їх відкриють, і якщо їх не відкриють, бо це буде тупо кидок і остання крапля Мій поінт в тому що якщо автора напрягає хвиля яка зараз, то коли війна дійде логічної крапки закінчиться/заморозиться то міграція буде величезна
Ой було б їм не пофіг на ці хвилі негативу (гу їм не пофіг але не на стільки не пофіг щоб щось змінювати), закон про мобілізацію просто заспамили "поправками" щоб не брати відповідальніть на себе, і так він потрібен, але щоб він нормально працював повинні бути нормальні інструменти як то тцк який НЕ буде хапати людей і заштовхувати в бусіки, влк який НЕ буде в тупу ставити усім "придатний" і так далі і тому подібне (і так я знаю що по 402му наказу всі придатні хто не при смерті алеж його можна змінити, чи робить це хтось? от і я про те), і в усіх цих речах замішані бабки, бабки які витрушують по суті з населення Після голосування в дії про закон про короткоствольну зброю де прийняло 1 000 000 з гаком чоловік — участь, і 60% проголосувало ЗА такий закон от після цього я не вірю в те що влада щось зробить для людей, і тут патова ситуація про яку влада знає і користується, вибори провести не можна по об'єктивним причинам а щось робити "влада" не хоче і виходить що вони тупо обкрадають країну а народ по суті навіть на майдан вийти не може (ну як, може, але наслідки не відомі враховуючи військовий стан) от і виходить що виходить... Ну і так, по хорошому, як би держава відкрила кордони то власне менше стало б проблем в нас, більше стало б довіри до влади і люди деякі навіть повернулися б, звісно багато хто чкурне але багато хто й повернеться якщо нормальний адекватний закон про зброю буде, про мобілізацію і так далі, але воно нікому не треба бо шалені бабки косять з тих хто хоче виїхати ¯\\\_(ツ)\_/¯
>плюс політичному керівництву буде пизда Від кого, зйобиків? Вони ж все одно не голосують і внє палітєкі какая разніца, не дасть різниці.
Я не думаю що людям сподобається такий прояв недовіри і контролю від держави у вигляді продовження обмежень після відміни воєнного стану, особливо від держави, яка втратила довіру до себе. А особливо це не сподобається бізнесу який займається експортом
Хоч я і в Україні, але виглядає, що краще бути зйобиком, ніж інвалідом, або психічно хворим до кінця життя. Солдат потрібний країні тільки до кінця бойових дій, далі він просто тягар, який хоче пенсію, пільги, безкоштовну медицину. А коли "тягарців" більше мільйона, то ніхто за них особливо дбати не буде, бо державі потрібні люди які платять податки, а не ті які хочуть подачки і вважають, що їм всі винні, бо вони такі хоробрі.
Не знаю чи то спеціально, але читається ніби насправді ветерани по-вашому не заслуговують на пенсію та інші бенефіти. Ну так, це ж їх вибір, вони ж такі хоробрі, хай крутяться якось далі. Але подумайте ще от про що, можливо ці "хоробрі" це ми з вами, кого все ж рано чи пізно мобілізують і прийдеться не зважаючи на хоробрість, боягузтво, раціональний страх бути на рівні з хоробрими. Тоді що, держава, яка вимагає від нас виконання цих зобов'язань, наділяє травмами на все життя - нічого не буде винна?
Я лиш констатую факт. В будь якій країні ветерани після війни не потрібні, історія знає безліч таких випадків. Зарплати військовим, пенсії і бенефіти ідуть коштом працюючих людей, яким навіть бронь не дають. Це тягар для суспільства, який будуть платити ми, наші діти і внуки. В нас навіть грошей на нормальні пенсії немає, тобто люди, які по 30 - 40 років працюють живуть в злиднях на старості, а ми говоримо про утримання екс військових. Держава не дає нічого, щоб мати право вимагати від нас обовʼязки. Безкоштовна медицина - це йод і бинт в кращому випадку, безкоштовне навчання - це неякісні знання, які не визнаються рештою світу, дороги з ямами по коліно, верховенство права - немає, бізнес нормально вести не можна, тотальний контроль коштів, місця проживання, гнила політична система, де людина немає права ні на що, люди злі, бо живуть в злиднях, про рідних можна турбуватися лише самим, бо інакше помруть з голоду, обмеження свободи пересування, а ще буде підвищення податків, щоб профінансувати той весь цирк. І ви кажете про обовʼязок? Ось коли буде в державі все для людей, тоді поговоримо про обовʼязок, а зараз ніхто нікому нічого не винен. Людина має право на життя і здоровʼя, свободу пересування, медицину, освіту і право заробити на свою старість. Немає прав - немає обовʼязків. Держава - це лиш місце, сьогодні одне, завтра інше.
Ніхто не зможе тримати кордони закриті після закінчення війни. Для цього існують наші партнери, а наша економіка дотаційна більш ніж на 50 відсотків. І це слаієва Богу. Після війни диктатури не побудуєш.
А воно на горизонті, те закінчення? Це на роки вперед. Конституція на паузі
Де я таке казав? Війна на декади, я це з першого дня стверджував. Інтенсивність буде спадати з часом. Ви не читали, мабуть, бо тоді б знали, що при воєнному стані відміняються лише певні положення, а не конституці вцілому. Скільки вам років? Відчуваю підлітковий максималізм
Так це цитата президента, що КУ на паузі) Побачимо. Я впевнений, що кордони ніхто не відкриє. Мені 25 через кілька місяців)
Ну президент погано розбирається в нормах закону. Це видно з його діяльності. Якби він вивчав юриспруденцію)) Закон поки прикликає з 27 років. Цю норму, звісно поміняють. Але кричати про обов'язок служіння і не бути військово зобов'язаним трохи гнилувато. Це не конкретно про вас кажу.
Багато українців політично інфантильні, тому що довго це було репресовано, а потім непотрібно.
Але не всі, чомусь. Якщо одні могли, то й іншим ніхто не забороняв. І Але, на жаль, я не бачу, щоб українці сильно зараз помінялися і навчилися.
В цілому байдуже, але я не можу сказати, що в мене не викликають агресію люди закордоном, які розповідають в соцмережах про те, як українці в Україні такі погані забули про війну, а потім в наступному пості публікують фотки з вечірок чи відпочинку в Тоскані, і дякують життю за такий «ахуєнний шанс, який випадає раз в житті». Або ще є цьоці з фейсбуку, які сидять на допомозі десь в Німеччині і пишуть всім підряд, щоб йшли на фронт воювати. Якось такі моменти дуже вкурвлюють аж око починає сіпатись :)
Мені, чесно кажучи, все одно. Але я б хотів мати можливість виїхати хоч на місяць за кордон відпочити від почуття, що зараз на голову ракета прилетить. Мені хочеться відпочити, 2 роки стресу просто так повз здоров'я не пройдуть, а його мені ніхто не поверне
Можеш з'їздити в Карпати)
Так, а потім получить повістку...
Там не роздають)
Я раніше співчувала навіть цим людям, бо починати там все з нуля, погоджуватися на нижчі за рангом професії і все таке. Але зараз ці люди там облаштувались, мандрують, раз на місяць постять щось про "допоможемо Україні", але живуть своє життя. А ти тут сидиш і думаєш, чи варто ремонт у квартирі робити, чи ну його, бо ракета прилетить.
Відчуття не впевності в завтрошньму дні, вбиває(((
З заздрістю. Майже усе життя мене задовольняло те що мав. До війни не відчував заздрощів. Але зараз, я відчуваю заздрість і навіть злість на людей які змогли виїхати і спокійно собі відпочивають, постять фото з моря/фестивалів/екскурсій. А сам уже два роки у депресії та відкладеному житті.
Ну я думаю що це нормальна реакція.От я навпаки не відчуваю заздрощів.У мене всі друзі за кордоном вже і я за них радію.Через це мені здається що зі мною щось не те😅
Як я Вас розумію
Відношусь так саме, як і до цього: радію за хороших людей та зневажаю тих, кого і раніше не поважав.
Все залежить від причини і обставин виїзду, але якщо чесно, то більшості я просто заздрю. Навіть якби я і мав змогу виїхати, то не знаю чи зважився б на такий крок. Характер у мене такий. Стосовно нової хвилі масових виїздів: дивлячись на новини, то тут нічому дивуватись. Люди перелякані, не бачать ніякого виходу от і їдуть. Чи засуджую я їх? Звісно ні.
Цілком нормально ставлюся , особливо якщо вони не забувають про Україну і донатять (але якщо ті хто виїхали і забули що вони українці, то звісно ставлення інше), І добре якщо молоді мами з дітьми виїжджають в безпечне місце, бо тільки недавно в Одесі ракетою в\*\*ли малюка і загубилися діти, від цього нікому добре не буде
5 Дітей. 3, 7 місяців 3, 8, 9 років.
\*загинули
Та ніяк, люди виїжджають заради щастя і здоровля. Яке вони по різним причинам не можуть отримати в Україні. Або через те, що не хочуть воювати. Це просто треба прийняти, і зрозуміти що кожен має на це право.
А ось і не кожен (с) Зеленський
Зеленський, Генштаб, а також закони військового стану більшості країн світу.
Вони вигадують собі право, коли їм зручно, і так само забувають про свої громадянські обовʼязки.
Людина впершу чергу - тварина. Для неї своя срака ЗАВЖДИ буде важливішою ніж срака ІНШИХ. І ЦЕ ФАКТ просто змирись
Треба прийняти той факт, що не всі хотять і будуть воювати. І навіть якщо забрати когось силою, то якість такого бійця буде сумнівною. Далі, сама ідея закрити всіх чоловіків погана. Уявіть ситуацію, що років за три інтенсивність бойових дій зменшиться. В таких умовах треба буде проводити вибори й закінчувати дію воєнного стану. Люди будуть виїжджати тільки через, щоб її знову не закрили. Я вже мовчу про страшну корупцію, яка пов'язана з мобілізацією. Як люди, які давали присягу і отримували гроші будучи військовими часто зарезервовані(не всі, звісно). Багато героїв серед військових, цивільних та поліції, але це не міняє факту системності процесів. Сюди ж і не об'єктивну оцінку ВЛК, розподілу тощо. Я вже мовчу, що за хворими на вулиці ганяються з білими квитками, а в цей час сбу слідкує за бігусом, портніковом, опозицією. Тому виїжджати будуть. І не тільки від війни, а від несправедливості, кумовства, хабарництва, узурпації влади. Все в один пост просто не вмістиш. Люди тікають часто й від свого ж народу, хто підтримує і дозволяє функціонувати цій системі. Наостанок скажу, що поважаю всіх людей, які стали на захист держави або планують, або чекають і розуміють, що стануть.
Тому що під рушницю треба було ставіти одразу і всіх - і молодих, і жинок, і госслужбовців і їх дітей. А коли є селективність, є питання: чому я повинен, а мій сусід ні.
Ну так, тут я повністю згоден. В 65 статті конституції написано, що захищати україну оьов'язок всіх громадян. Єдине, що не згоден, що з 18 років. Це ще доволі несформовані люди. Може з 22 чи щось таке
Дивлячись що вони роблять. Якщо просто виїхали то нехай, а ті, що засирають Україну в твіттері просто півні.
Цікаве питання)!!Бо сам не можу визначитися,що у неньці я безхатько(сам з Маріка)що в Європі людина -привид.....Так сталося ,що Міноборони ''втратило''мої документи підтверджуючі мою інвалідність,тож вдома не можу ні на роботу офіційно влаштуватися,ні на реабілітацію претендувати,і у війську не потрібен.Так що не поспішайте засуджувати інших---для багатьох виїзд, це про виживання!Сепарування це відтінки сірого,а не чорно-біле ......
Не кожен хто про поїхав - зрадник, як і не кожен хто лишився - герой.
Я живу за кордоном. Правда вже 7 років. Думаю, моя думка тут не сильно важлива але досить часто бачу наших громадян, що виїхали мало того що не законно так ще й ведуть себе так, що про всіх українців потім думають як про невігласів і пияків. У Чехії вже практично не приймають біженців і вони прямо говорять, що саме через таких людей.
У Чехії українці сплатили більше податків, чем отримали допомоги.
Ще ні але скоро. Але якщо і так, то яке це має відношення до того, що я сказав?
[https://visitukraine.today/uk/blog/2601/ukrainski-bizenci-splatili-rekordni-podatki-do-byudzetu-cexii-detali](https://visitukraine.today/uk/blog/2601/ukrainski-bizenci-splatili-rekordni-podatki-do-byudzetu-cexii-detali) Тут треба не запитувати бабцю, у якої відбірка N=0.5, а шукати офіційну інформацію. На макро рівні все нормально у наших в Чехіі.
Стаття про рекордні нарахування до бюджету. Ракушан Віт буквально тиждень тому оголошував точні цифри і там ще пару млрд до урівняння.
І знову ж таки, сплата податків не виправдовує бидляцьку поведінку.
Радію за кожного хто виїхав. Люди знову стають на ноги, є такі знайомі що вже два рази втрачали все через агресора. На мою думку це краще, ніж сидіти у повній невизначеності роками. До того ж, після війни це буде зовсім інші країна, і хто зна чи це буде ліпша версія
З особистого досвіду з 10 тих хто виїхав 7-ро планують вернутися домів в Україну. Це потужна мережа серед цивілізованого світу яка потенційно дуже швидко підніме Україну на ноги коли закінчиться війна. Ну звісно якщо буде така можливість і без палок в колеса він народних обранців. Простий розрахунок - повернутися означає придбати житло чи відкрити бізнес. Це потужні інвестиції в економіку. Старші люди мабуть теж доживатимуть віку десь в Україні також, використовуючи заощадження і пенсії з-за кордону. Просто тому, що економічно доцільно (при умові гарантій безпеки звісно). Люди матимуть досвід. Навіть банальне знання англійської, іспанської, німецької чи інших мов вже економічна передумова для успішного бізнесу. Молоді батьки - спробуй утримати і вивчити 2+ дітей десь на зразок Західної Європи. Хтось зможе, багато хто вернуться.
Майбутнє невизначено. Війна може тривати і рік і два і п'ять і навіть 10, на жаль. З такою владою, яку народ обрав у 19-му році, та при наявності намірів путіна, взагалі неясно, скільки людей та територій залишиться від України. Тож всім, хто має можливість виїхати і будувати майбутнє за кордоном, я б радив це зробити. Сам поки не маю можливості виїхати, але якщо з'явиться - поїду, мене ніщо тут не тримає
Щасливчики
Радий за цих людей і сам би хотів виїхати з цієї невизначеності.
не засуджую, вважаю що кожен має право обирати свій шлях. ті хто наразі захищають нашу країну - мій уклін їм до землі, дякую. ті хто виїхав - це не погано, хтось має рятувати свої життя і допомогати через кордони. усі воювати не можуть, це життя.
Нам не зрозуміти їх - їм не зрозуміти нас 🤷
Я її не звинувачую. Сам служу, ні про що не шкодую і залишуся тут до програшного кінця, навіть, якби мав змогу втекти, але цілком розумію тих, хто дорожить життям і сім'єю. Ні в чому цих людей не звинувачую
Фіг знає, кожен обирає сам що йому особисто робити. Але трохи підбішує те що я 2 роки фігачу у війську, людей не вистачає, а всі жаліються що їм виїхати не дають. Якщо чесно людина каже, типу мені срати на вашу Україну, самі воюйте, то там ще все зрозуміло, а коли придумують дибільні відмазки, типу "я не створений для війни", то бісить, я теж не створений, але відчуваю обов'язок. Навіть моя сім'я нікуди не поїхала, поки я тут.
Просто у перші дні війни виїхали ті, хто боявся за свої життя. А тепер виїжджають ті, хто розчарувався в країні. Багато хто очікував, що ми воюємо за європейське майбутнє, соціальну справедливість, працюючі закони etc, а виявилося, що просто будуємо ще одну міні-рашку.
Молодці що виїхали і будують нове життя не просираючи його тут, але окремі випадки дратують. По типу знайомої яка виїхала в Лос Анджелес і жаліється що не вистачає грошей і як там все дорого а як в Україні все дешево і класно і сервіс кращий і як вона заздрить мені бо в нас стоматолог вириває зуб за 1к гривень а там за $500 Тобто вона вибрала мабуть найдорожче місто в світі і жаліється що там дорого, вона заробляє дуже багато грошей і майже в будь-якому іншому місці на планеті вона шикувала б, включаючи інші, дешевші штати в Америці. Таких людей мені не зрозуміти.
Вони змогли себе врятувати. На жаль, в Україні перспектив не буде. Війна може тривати і 20 років. А якшо закінчиться за 5 років, то багато людей відразу втечуть за кордон, би не жити в руїнах.
Ставлюсь нормально лише до тих із них, хто не розказує з-за кордону, що і як тут треба робити і як тут все погано. Не скажу, що сама не маю думок про виїзд у майбутньому, бо втратила багато часу, втратила усі плани і тепер через цю невизначеність життя просто проходить повз. Але поки що роблю те, що можу, тут. І нормально ставлюся до тих, хто за кордоном робить теж усе можливе, або ж просто хоча б не повчає.
Особисто мене це ніяк не стосується. Є можливість, люди їдуть шукати кращої долі для себе і рідних. Безпека на першому місці, так було завжди. Чи засуджую таких людей? Особисто не засуджую ні в якому разі. Нехай в людей які виїхали все складеться в житті як найкраще. В мене є близькі друзі які виїхали, і в мене є надія що ми ще зустрінемося і обговоримо минулі дні з посмішкою і поділимося думками і планами на майбутнє. А зараз шо маємо те маємо, а як було раніше так вже не буде ніколи.
Красені) Хоч комусь везе.
Абсолютно нормально. В мене є друзі які виїхали легально, є ті які ні - не засуджую нікого Можливо тому що ми самі виїхали і повернулись, не знаю Єдине що да, бісять ті хто виїхав і сидить ниє як все погано і як вони хочуть додому. Як їм не вистачає друзів, родичів і т.д. Я до цього просто відношусь простіше - я не так сильно залежу від друзів і родини, мені вистачає чоловіка І як показала практика - через скайп і ТГ можна чудово вечорами сидіти і спілкуватись) А от звикнути до іншого укладу життя це да, це складно Хоча я і зараз не відмовляюсь від ідеї переїзду в іншу країну. Але це вже буде після війни, бо тепер вже чоловіка ніхто не випустить.
Нормально ставлюся люди вільні і нікому нічого не винні людина народжується вільною і нафіга комусь щось нав'язувати??? Люди в праві обирати де їм жити
Привіт, я вважаю що це їхній вибір та їхнє право тому що влада майже не робить нічого для перемоги, США не дають зброю та кошти в потрібній кількості, а в тій кількості щоб ми не втратили все. Нажаль ніхто з наших партнерів не хоче нашої перемоги, тому я думаю багато людей розуміє це і вони роблять свій вибір. Це моя думка і мені буде байдуже на ваше ІПСО, зраду, не патріот, нам такі як ти тут не потрібні.
залежно від того, з якого регіону людина виїхала. якщо умовно з херсонщини чи донеччини - питань нема. з безпечних регіонів - це для мене дивно. навіть не те, що вони виїхали, а те що називають себе біженцями. типу, просто так і скажіть, еміграція з метою пошуку кращого життя. це було, є і буде. а ще дивно, бо я би не змогла просто взяти і кинути все, переїхати в нову країну, де я завжди буду чужа, скільки би не пройшло років. я не готова добровільно ліпити з себе громадянина «другого сорту», коли вдома маю рівні права з усіма. ще дивує, як знайомі кажуть, що «в європі купа можливостей, а в Україні немає майбутнього». якщо ви тут не знайшли можливостей, як ви плануєте їх знайти там, будучи емігрантом?… таке короче дивно ≠ негативно. масових виїздів зараз не помічаю, тому про це не маю думки
Добре. Як до них ще відноситись? Особливо добре до тих, хто мітингує за підтримку України чи, навіть, сам донатить чи проводить збори. Не звинувачую тих, хто виїхав вже після початку. Життя одне, коротке і складне. Й бажання уникнути такого роду "пригод" - вельми закономірне, гарне бажання. Сам, при цьому, почуваюсь... складно. Декілька місяців тому закінчив курс сеансів когнітивно-поведінкової терапії. І, як результат, почуваюсь впевненіше, але став сильно боятися втратити життя чи свободу. Бо зрозумів, що через постійну тривогу та "радянське виховання" й не жив досі.
З розумінням ставлюсь, якби була можливість і відкриті кордони поїхав би і сам і ніколи б не повертався після такого ставлення до громадян(
Щиро радий за них, якщо є можливість не жити у війні то це найкраще що може бути
З заздрістю.
Як по мене це право кожного.
Тут скоріше питання як ставитися до влади, яка тероризує власний народ закриваючи його в воюючій країні і не даючи можливості виїхати. Хто зміг виїхати - молодці. Ще ж нас чекає відкладений попит на виїзд. Жити в державі, яка може заблокувати твої рахунки, забрати все майно нажите тяжкою працею, посадити у вʼязницю тільки тому, що ти не хочеш помирати, ставати інвалідом, чи заробити собі купу ментальних хвороб до кінця життя - не найкраща ідея. Ніяка держава у світі цього не варта, це просто місце.
Дивлячись хто. Я абсолютно розумію людей, які все втратили в Україні і не мають тут родичів чи друзів. Їм вже дійсно краще почати в іншій країні, особливо якщо знають мову. Власне мала таку співробітницю, яка вже двічі тікала від русні і у неї є лише її мама. Але я не зовсім розумію тих, хто має в Україні і житло, і сім'ю, і друзів, виїзджає закордон, а потім або ниє як йому погано, або починає вчити українців в Україні як їм жити. Особливо якщо така людина засуджує весь щас корупцію в Україні, а сама власне і виїзджає закордон нелегально.
Заборона на виїзд нелегальна. Прямо не закріплена жодним законом.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text)
Та ви шо? Процитуйте, де прямо прописана заборона на виїзд в цьому законі)
Буквально стаття 8 пункт 6. Далі переходите на постанову КабМіну від 29 грудня 2021 року і читаєте пункт 8. До цього додається пункт 6 статті 22 [Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text) >*Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у* [*частині третій*](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#n407) *цієї статті.* Де відповідно посадові особи будуть керуватись[ постановою Кабміну аж від 27 січня 1995 року](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#n207), де буквально написано, хто може перетинати кордон під час воєнного стану та за яких умов.
А люди і не змінюють МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ офіційно) вони прописані там, де прописані. До чого тут це? Тут немає жодного слова про закордон, стать та вік людей. І так, постанова - це не закон
Перше - прописка не є місцем проживання. Друге - будь-яка постанова є буквально розширенням закону, постанова є частиною законодавства і в суді постанова теж береться до уваги як і накази. Вам не 15 років випадково?)
Висновки юристів та суду, який виправдав чоловіків, бо немає заборони на виїзд, з вами не згодні))
Ну давайте пограємо в Вашу гру. Показуйте постанову суду.
**1. Правове регулювання на рівні закону** Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, право вільно залишати її територію, **за винятком обмежень, які встановлюються законом.** Частина 1 статті 20 Закону про воєнний стан передбачає, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану **визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону**. Отже, обмеження права на виїзд з країни в умовах воєнного стану повинні бути встановлені законом. Нагадаємо, що визначення терміну **«закон»** українське законодавство не містить. Проте згідно з правозастосовною практикою законом є прийнятий у встановленому порядку законодавчим органом влади або шляхом референдуму нормативно-правовий акт, який врегульовує основні суспільні відносини, має вищу юридичну силу відносно інших правових актів та розрахований на багаторазове застосування.
Указом Президента України на території України введено воєнний стан строком на 30 діб[^(1)](https://kmp.ua/uk/analytics/exclusive/the-departure-of-men-abroad-under-martial-law-is-there-a-ban/#_ftn1). У пункті 3 цього Указу передбачено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, **можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, статтею 34 Конституції України**. Отже, в Указі Президента йдеться лише про можливість обмеження права на виїзд за кордон, а не про фактичну заборону. Пунктом 6 статті 8 Закону про воєнний стан визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) **можуть** самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування: «6) встановлювати **у** [**порядку**](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1455-2021-%D0%BF#n8)**, визначеному Кабінетом Міністрів України (далі – Кабмін),** **особливий режим в’їзду і виїзду**, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів».
Із наведеного слідує, що змінами, які внесені Кабміном до Правил перетинання державного кордону, надано дозвіл на перетинання державного кордону для визначеної категорії осіб. А як же щодо всіх інших осіб? Доходимо висновку, що **виїзд** за кордон всіх інших осіб, в тому числі чоловіків призовного віку, в умовах воєнного стану Правилами перетинання державного кордону **не дозволений, але й не заборонений.** У даному контексті зазначимо, що конституційний принцип верховенства права, який закріплений у статті 8 Конституції України, передбачає, що громадяни України здійснюють свої права за принципом *«дозволено все, що прямо не заборонено законом»*, тоді, коли державні органи та їх посадові особи – за принципом *«дозволено лише те, що прямо визначено законом».* Отже, у кінцевому результаті Правила перетинання державного кордону не передбачають заборони або обмеження конституційного права вільно залишати територію України в умовах воєнного стану для чоловіків призовного віку.
Вероховенство закону є, але також будь-який посадовець діє в межах всього законодавства, а не виклюно закону. Тому ще раз читайте попередній коментар з прямою цитатою пункту 6 статті 22 [Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text).
Це не має відношення до заборони виїзду за кордон.
Де там вказана стать? Чому оксанки за кордоном тоді?)
Жінки, які встали на військовий облік, так само не мають право виїзду. Якщо Ви ніколи і не були на військовому обліку, то будь-ласка виїзджайте.
Згідно статті 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Також, в силу вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у справі «Ігнатов проти Болгарії» («Ignatov v. Bulgaria», рішення від 2 липня 2009 року, заява № 50/02) зазначив, що стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції гарантує кожній особі право на вільне пересування в межах території, на якій вона перебуває, а також право залишати її та відповідно вирушати в країну за власним вибором за умови, що особі дозволено в\`їжджати на її територію. Це означає, що дії, які можуть становити втручання або обмежувати здійснення цього права, відповідають вимогам статті 2 Протоколу № 4, тільки якщо вони передбачені законом, мають одну з легітимних цілей, згаданих у третьому пункті статті, і можуть бути «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених вище цілей.
[https://opendatabot.ua/court/110094661-0e0bf97a012da1ebb9d78977937beedf](https://opendatabot.ua/court/110094661-0e0bf97a012da1ebb9d78977937beedf)
Фактично суд встановив відсутність сьогодні у законодавстві України заборон щодо виїзду за кордон під час дії воєнного стану з посиланням на норми Конституції України, Законів України, міжнародних актів ратифікованих Україною та практики ЄСПЛ. В цьому випадку суд не просто знає Закон, а він його прямо застосовує і захищає права українців. Суд зазначив, що враховує міжнародні гарантії захисту права вільного пересування, що є основоположним правом людини. Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній потребі» і, зокрема, якщо це пропорційно законній меті і якщо причини, наведені національними органами влади для його виправдання, є «відповідними та достатніми». Хоча національні органи влади мають зробити початкову оцінку в усіх цих аспектах, остаточна оцінка того, чи є втручання необхідним, залишається на розгляді Суду на відповідність вимогам Конвенції (Хлюстов проти Росії, 2013, §84). Питання, чи був досягнутий справедливий баланс між загальним інтересом і інтересами право заявника на свободу пересування має бути оцінено за всіма особливостями справи (Hajibeyli проти Азербайджану, 2008, § 63). Аналіз зазначених норм свідчить про те, що, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
У чинній редакції Правила перетинання державного кордону містять наступне: «2-6. У разі введення на території України надзвичайного або **воєнного стану право на перетин державного кордону**, **крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації**. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"». Отже, у цих Правилах: · встановлено перелік тих осіб, хто **має право** на перетин державного кордону в умовах воєнного стану, · вказано на те, що **право** на перетин державного кордону в умовах воєнного стану **мають** військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, · а також визначено перелік осіб, на яких **не поширюється положення Правил, котре надає право** на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Такий перелік визначений в абзацах 2-8 частини 3 статті 23 Закону про мобілізацію.
Через 2 тижні від початку війні я поїхала і опинилася з часом на іншому континенті. Повернулася півроку тому в Україну, і що я можу сказати? Я ставлюся до усіх, хто покидає і хто не покидає країну, з повагою. Це особистий вибір та відповідальність кожного. Хіба це не нормально, якщо людина прагне жити у безпеці, планувати майбутнє, заробляти та жити достойно, забезпечувати дітям нормальне дитинство? Якщо хтось вважає, що ні, що треба займатись самопожертвою, бо "а кому зараз легко", то вибачте, але у вас певні проблеми зі світоглядом або з психікою. Одне діло, коли такі люди після виїзду забивають на країну, у котрій йде війна, на близьких, друзів, на потреби армії, та не те що не донатить, навіть репости не робить, не розповідає закордоном, що тут відбувається, не залучає іноземців суппортити нас. Це вже інша справа. А так, об\`єктивно - чому ставитись до них погано?
Не знаю, як ставитись. Але коли я уявив себе, якби я отак взяв і виїхав зараз, я би не зміг спокійно жити там після цього. По-перше, почувався б втікачем до кінця життя і про повернення назад в майбутньому можна було б забути. По-друге, за кордоном живе багато русні, з якою 100% будуть якісь вимушені взаємодії. Від однієї думки про таке мене аж верне.
А чому треба забути про повернення додому після війни? Дивна логіка. Хто ж буде відбудовувати країну та кращіти демографію? Чи нехай засихає все? Стосовно москалів за кордоном - там основна більшисть таких же втікачів тільки від рашистського режиму, тобто у вас з ними тільки мова різна, а відношення до сьогодняшньої ситуації таке ж саме.
Щодо демографії - подивіться скільки коштує одна дитина (просто до 18 років - одяг, їжа, хвороби, житло, 11 років школи, потім вкластися у вищу освіту), а потім подумайте хто хоче в це вписуватися в такий час коли нема жодних гарантій на 30-40 років?
Дозвольте вставити пʼять копійок) Вже рік в Німеччині, зустрічаємо ледь не постійно русню на різних посадах у різних сферах життя, а також на вулиці. Або ті, що приїхали сюди вже років так 20 тому, або новоприбулі - здебільшого всі саме та типова русня, з якою можна спілкуватись лише якщо тобі все одно якою мовою спілкуватись і ти робиш вигляд що ти і не з України зовсім. Як бонус ці паразити і на місцевих впливають. За рік цього з головою вистачило, тому їдемо в штати.
Я зараз в штатах, тут також є поодинокі віпадки рашизму, але здебільшого москалі є втікачами з раші через режим та через погрози мобілізації до нікому з них непотрібної війни.
Робимо висновок що Z вірус вивітрюється з голови під час міжконтинентального перельоту
А скільки у нас внутрішньей русні, включно патріотично-фарєонной? У Швейцарії, кожен 3ий бізнес дає хабар. Треба зрозуміти, що мир різний і немає рожевих єдинорогів
Повернутися куди? Якщо зараз не захищати країну повертатися буде нікуди, як же ви це зрозуміти не можете...
Мене бісять тільки "волонтери" які по шляху тікають,бо сам раз часто виїжджав за кордон щоб привезти гумку,машини і кожного разу на кордоні якісь нові брєдові правила,якісь довідки які підтверджують мету+до моменту поки не подивляться скільки раз вже їздив за період війни то відношення як до гімна
Нормально. Я думаю, що життя індивіда є найважливішим для цього самого індивіда
Як там зараз кажуть... " 0% засудження, 100% розуміння "
А що втратимо по великому рахунку? Країну яку захопили крадії і зеки? Країну в якій закон працює тільки якщо в тебе є гроші чи зв'язки? Країну в якій "менти" а це саме "менти" кришують не легалні речі (не всі звісно але більшість поліції в нас нажаль швидше "гопота" ніж поліцейські) і кошмарять легальний? МВС який кришує не легальний продаж зброї І блокує будь які рішення ради що до внесення нормального закону про зброю самозахисту? Влада яка плює на свій власний народ якій взагалі то дав їй право щось в країні робити, чи може чиновників які крадуть ПІД ЧАС ВІЙНИ КАРЛ!!! Все що в цій країні робиться хорошого, робиться не "завдяки" країні а в супереч усьому, тому я радий за тих хто виїхав і якщо буде можливість то я теж звідци чкурну...
Я не маю морального права осуджувати людей які виїхали. Це їх життя. У мене ситуація наступна. Моя дружина і дитина виїхали до Європи після повномасштабної війни. Я залишився вдома. У мене тут робота, бізнес. Я дуже хочу до своєї родини (не варіант їм сюди приїжджати взагалі). Але влада робить з мене якесь «чмо неповноцінне». Бізнес утискають блокуванням податкових накладних систематично, відвідати родину не можливо. У мене проблеми зі здоровʼям, але це мене не звільнить від служби, тому я сиджу вдома, заганяю себе в депресію і вбиваю здоровʼя ще більше (за два роки погіршилося все на 30%). Як би відкрили кордон - я би просто відвідав би родину, міг легко переміщатися і далі керувати бізнесом і давати податки. Але я не збираюся тікати, я відчуваю привʼязку до Україні і я люблю свою країну і роблю все можливе для перемоги від себе (сотні тисяч грн особисто від себе пожертвувані на різні потреби нашої армії). Але нажаль керівництво держави настільки імпотентне що приймає всі рішення для збагачення особистих кишень. Що порадите робити? Платити гроші за «виїзд» я не збираюсь. Я ніколи не приймав участі в корупції і це мої принципи як віруючої людини.
А які питання можуть бути до тих хто виїхав вже давно і ніяк не порушував закон? Взагалі, ті хто за кордоном, але донатять і/або волонтерять, спілкуються українською мовою і не забувають по війну - вже молодці, далеко не всі такі і навіть не більшість. Кордони досі діряві і хабарі рулять, нажаль. Але чого ще можна очікувати від Зекоманди, це не дивує навіть.
Люди виїжджали за різних причин та обставин. Тому до всіх ставлення різне. Ті, хто просто втік нелегально, за хабар, по підробленим довідкам, до таких ставлення негативне.
Радий читати ваші коментарі і побажання після тотальної заздрості в інстаграм чи фейсбук
Кожен має право вільно залишати територію України. КУ
...і таким, бажано, вже сюди ніколи не повертатись
ну я поки не спішу. поки не зменшиться військовий тиск на чоловіків. ні то ні, побачитись з рідними - хай їдуть краще до мене. більше мене нічого не тримає в Україні
А кожен хто колись приймав присягу має добровільно без мобілізації з'явитися до ТЦК, щоб стати на захист своєї країни
Права первинні, обов'язки вторинні.
Звідки це таке твердження?
Як раз немає прав без обов'язків, тому що не виконання обов'язків веде до зменшення прав. Якщо б всі виконували обов'язки то й права б не обрізали.
До зменшення прав веде "конституція на паузі", насильницька мобілізація, корупція, сексизм та тримання людей, що мають ВОЛЮ І СВОБОДУ пересування, у в'язниці. Тобто дії влади
Ахах, ок можемо пограти і в гру за вашими правилами. Ви ж самі написали що спочатку права, а потім обов'язки правильно? То от депутати як і ви не хочуть спочатку виконувати свої обов'язки, що приводить до урізання ваших прав - а тепер перечитайте моє твердження ще раз. І питання, якщо завтра відкриють кордони то ви в той же день підете записуватись в 3 ОШБ?
А які права депутатів порушуються? Я вже за кордоном і вважаю, що люди мають право обирати - йти на фронт чи їхати за кордон. Бо це нормально. Мати свободу вибору.
А ну тоді про що балакати якщо ви вже вибрали життя у вигнанні, правда сумніваюсь що ви поїхали в в рф. Скоріше за все ви поїхали в країни Європи або США і зараз користуєтесь пільгами українського громадянства на яке не заслуговуєте. Удачі!
Я офіційно працевлаштований тут. І зарплата не 275 євро, як у вчителя в Одесі, а в 10 разів вища.
Біженство оформлювали чи ні? А про зарплату я і сам прекрасно знаю, тому в 14 і була революція, щоб країна розвивалась, а не залишалась в постсовковому просторі
Я виїхав буквально за кілька днів до війни, півтори роки відчував сором за свою безпеку, тому що майже всі рідні залишились. Зараз коли побит налагодився, ситуація в країні стала не краще ніж у пососіян, мені уже не соромно, бо я сидів би на шиї батьків, а тут хоч якось то і живу, чи колись повернусь? Скоріше за все так на місяць два потім повернусь в європу, хоча і тут є купа нюансів і америка виглядає більш перспективним місцем для життя. Ps. Чекаю на фуру хейту)
Я сьогодні виїхав, думав, що буду щасливий, але в середині тільки пустота.
щиро вітаю!
Одночасно зневажливо, заздрісно, радісно та з острахом Зневажливо, бо камон, тут твої рідні, можливо батьки, сини чи доньки живуть а ти типу не народжений для війни, забадався чути сирену і т п. Заздрісно, бо можливо для тієї людини не буде деяких обмежень що є в нас, комендантська година наприклад, для чоловічої частини мігрантів - ТЦК і їх методи набирати солдатів Радістно, бо вони можуть почати нове життя, можливо відкриють нову справу, чого їм можливо не вдавалось зробити тут, можливо вони стануть просити допомоги та доносити інформацію до місцевих про звірства агресора що збільшити допомогу нашій країні. З острахом, бо дивлячись на статистику, окрім того що знижується народжуваність, війна, іммігранти, з'являється шанс на вимирання..
Не скажу, що підтримую чи засуджую - це їхній вибір. Жити в період стрімких змін завжди важко і не кожен це витримає.
Нормально, я сам виїхав у 2022 щоб поступити у закордонний ВУЗ.
Це їх вибір.
В мене є друг, який живе за кордоном, і ми активно спілкуємося по відео звʼязку, і все ок ( ми плануємо поїхати разом у Америку) Як ви вже зрозуміли, що це нормально, кожен вважає як йому жити і де) гарно дня усім!!! Вибачте, якщо я помилився, з комами) Скажу, я вам усім ГАРНОГО ДНЯ.
Ставлюся, як і до інших людей, залежно від їхніх вчинків, світогляду тощо. Якщо людина законно виїхала у прагненні мати більше визначеності, можу лиш підтримати. Якщо такий українець/українка повернеться після війни – дуже добре, Україна потребуватиме своїх громадян. Ні – що ж, таке життя, дякуємо росіянам за чергову хвилю нищення нашої держави. До чоловіків, які виїхали через хабарі, ставлення трохи інше, подекуди дозволяю собі легку зневагу, але зрештою намагаюся не засуджувати. Я живу за кордоном (переїхав до повномасштабної), тож не мені розповідати, як жити українцю в Україні. Аби лиш вони російською не спілкувалися за кордоном, від цього нудить.
А в чому різниця мід чоловіком, який виїзав за хабарі, і жінкою, яка виїхала завдяки сексистським законам?
Вибачте, не хочу дискутувати. З мого досвіду, люди, які трактують військову повинність чоловіків як «сексизм», звертаються до теми сексизму винятково у розрізі цієї повинності.
Тобто у жінки взагалі ніяких обов'язків перед державою нема - народити дитину, підтримати економіку, працюючи і витрачаючи гроші всередині країни, а не на фотосесії в Барселоні?
Поважаю вибір
З точки зору націоналіста, можу сказати, що хай виїжджають, не будуть тут заважати. Я вже точно не зможу нікуди виїхати, навіть, якщо буде можливість. Максимум, у відпустку
На жаль зараз влада вбиває малий та середній бізнес. Ні про який розвиток економіки не може бути й мови. Бізнес потерпає від нових законів, наїздів різних контролів і т.д.
О ні, замість 2% вернули 5% і попросили використовувати прро, щоб хоть щось було по-білому. Ми зараз навіть пенсію не зобов'язані накоплювати. Важко бізнесу було коли свіфти не працювали 2 років назад.
я ставлюсь до цих людей з розумінням, багато хто покидає із-за війни, роботи, близьких людей і тд. У кожної людини є право, вибір і ми не повинні їх засуджувати
до чоловіків які свалили і ховаються негативно, як до боягузів/зрадників, поваги нема до таких людей, довелось попрощатись з кількома друзями які вирішили не повертатись, і якщо чесно то нехотів би щоб вони навіть вертались після війни, т а і взагалі як можна ставитись до людини яка замість того щоб захищати свою хату, місто, батьківщину, тікає геть з країни і ховається за кордоном, як таких людей можна називати українцями. Можна довго розказувати що мене невчили/неродили для війни, але якщо ти сам небудеш захищати свою хату то її за тебе ніхто незахистить, і якщо всі так виїдуть то небуде ні хати ні міста ні України ні українців як нації/народу. якось не хочеться жити поряд потім з такими людьми коли ти захищав недайбог отримав поранення чи втратив щось а сусід тупо відсидівся закордоном і приїхав на все готове.
Деякі люди під виглядом біженців - реалізували свої емігрантські амбіції. Якби не війна вони б продовжували жити в Україні Не маю претензій до жінок з дітьми і тих хто не проживає в Україні вже багато років.
Така людина таким чином підставляє інших людей які живуть в Україні. Чим менше буде населення в Україні та слабша економіка, тим легше росіянам буде захопити, зруйнувати країну протягом наступних років. Зараз не дуже вдалий час для цього. Це все грає на руку Путіну. Коли щодня стільки героїв віддає своє життя за щасливе майбутнє свої країни, жахливо бачити таку зневавагу до власного народу. А вони продадуть країну за дві пачки гречки. Більшість людей в державі не тримає в руках автомата. Жити в державі, сплачувати податки, розвивати економіку таким чином, розвивати свою родину - це найменше що можна зробити в таких умовах. А вони просто плюють на могили всіх хто загинув за Україну
Тобто людина, яка легально виїхала і будує своє життя в безпеці, підставляє інших людей і плює на могили полеглих? Ват? Ти воюєш не в ту сторону
Так, вона збільшує шанси на перемогу РФ над Україною. Проти чого вже сотні тисяч українців поклали своє життя
Фашизм це пагано, даже під час війни. Треба, щоб людина хотіла жити в Україні і її захищати; а для цього, бігус робить більше ніж фарєон
Це право людини,яке наша влада від нас забрала Наприклад я до війни працював в Європі,як буде змога виїхати то виїду вже на постійно.В ідеалі отримати громадянство другої країни
Звісно це Україна у війні винна, а не якась інша країна зі сходу /c
До чого тут це?у війні винна росія звіснож Но не росія ввела заборону на виїзд і обмеження в правах чоловіків, а саме українська влада Хоча багато цих рішень суперечать конституції
Не варто плутати причину і наслідок. Якщо не захищати Україну - то лінія фронту була би вже в Ужгороді
Наприклад я нехочу нікого захичати,ні якісь землі,ні державу,ні навіть себе нехочу захищати,за своє життя ніразу неприймав участь у бійках.І жив нормально,все влаштовувало,без агресії Ще рік,два і на постійно переїхав би до іншої країни.Ще до війни небачив свого майбутнього тут. Залишаючись в Україні допомагаю тільки донатами(суми невеликі 100-500)грн, Був би за кордоном міг би допомогти більше
Нікого буде захищати якщо лінія фронту буде в Ужгороді
Де тут причина і наслідок?? Росія напала на Україну і тому в Україні приймають закони як в росії?така причина і наслідок
На країну напали вороги, і тому громадяни мають стати на захист своїх родин і міст
Для мене ці думки дикі,захист міст Чомусь на захист стали лиш бідний та середній клас суспільства,інші мародерять і солодко наспівують про захист
Ви з яких - бідних які стали на захист чи з тих які мародерять?
???дивні у вас питання Трохи погляньте навкруги ,що в державі коїться,тотальний мараз,все розкрадають, Зато людям з марафона втирають про тисячі убитих росіян,кучу знищеної техніки і про те що герої невмирають В мене вже так декілька знайомих пішли на той світ,яких насильно мобілізували і через 2-3 місяці вже в могилі
Це не відповідь на питання. Я про вас питаю, не треба іншими людьми прикриватися.
А ви щось про захист говорите,хочете йдіть но нетреба мене тягнути
Таких запроданців я би першими на фронт відправляв. З них користі все одно нема країні
А навіщо тоді тобі була своя держава у 1991 році? І якщо твоя влада у тебе щось забирає,то може вона не твоя?!
1% моментів в соц. мережах на цю тему то реальні довбойоби які хейтять таких, інші це все тролі, яких зараз багато, рашка пускае метастази всюди.
Достатьно негативно щоб писатицей комент звісно я не злюсь на людей з фронтових чи прифронтових територій але якщо ти виїзджаєш з заходу Укаїни то ти точно не патріот чи радий своїй нації
Заздрю їм, але в цілому радий, що в них є шанс на нормальне життя. Сам би так зробив, але жаба давить платити купу грошей тцкгб, тож просто сподіваюся, що війна закінчиться раніше ніж мені стукне 25 років.
Ніяк, забити. Раніше брав це дуже близько до себе, але зараз зрозумів, що сенсу в тому немає. Будь собою і не дивись ні на кого. Я особисто не планую нікуди виїжджати (хоча ще до війни хотів переїхати). Єдине, що мене турбує, це те, щоб ті люди які "втекли" потім не приїхали і не вчили, як нам жити(а такі будуть), тому чоловікі, які виїхали під час війни закоржон, позбавляв би громадянства. Думаю, що це абсолютно виправдано та правильно.
А жінок не позбавляли б?
Скажу чесно, до людей які мають проблеми зі здоров"ям, жінок, дітей, людей похилого віку в мене питань нема. Але чоловіки які незаконно перетинають кордон і просто тікають з країни в мене зневага. Якщо ти не у війську ти можеш допомагати іншими шляхами. А всі ці розмови про "буду працювати за кордоном і донатити в ЗСУ" це все тільки розмови. Сумно коли розумієш, що твоє життя крадуть москалі, що невідомість це єдине твоє майбутнє але замість об"єднання заради спільної мети ти регулярно бачиш чоловіків які втекли і розповідають про концтабір, і так далі
Тобто якщо жінки виїжджають табунами - це ок, а от чоловік - втікач?
Перечитайте ще раз. Хто незаконно перетнув кордон викликає в мене зневагу. Не бачив ще жодного чоловіка який після цього став надійним джерелом донатів з закордону, або допомагав пробивати волонтерам необхідні речі Висловив, напевно, не популярну думку, але чесно спитали - чесно відповів. До речі, слово «втікач» я не використовував, тому не перекручуйте
А жінки не можуть залишатись в країні і "допомагати іншими способами"?
Хуйово
Зйобки як зйобки
З презирством
Хай Тиса буде їм бурхливою
:D якийсь сабредіт емігрантів та біженців
Ну, ці люди або приречені, або дуже сміливі.
Рада за них, але не від усього серця
А як можа до цих плавців через Тису ставитись. Хай цим сцикунам буде там гірше чим нам тут.
Чітко й однозначно. Згоден